Про політичні складові російсько-української газової війни там зараз не хочуть говорити, а невиразні заяви українських чиновників про те, що Україна насправді нічого не краде або не чують, або ж не сприймають як серйозні і переконливі.

Європейських політиків цікавить передовсім своєчасне постачання газу з Росії на території їхніх держав.

Іміджу злодійки, який формується буквально на очах, Україна, очевидно, могла б уникнути, якби її керівники відразу після обвинувачень Газпрому зробили у відповідь адекватні й дуже чіткі заяви.

Відповідні ноти мали бути негайно надіслані в усі країни та міжнародні інформаційні, правові та інші інституції з чіткими поясненнями позицій України й реального стану в газовій кризі.

Натомість Ющенко звернувся до послів західних країн уже після інформаційного ефекту та афекту ,здійсненого Москвою.

Заявам же українських урядовців про те, що Україна поводиться цивілізовано в цій кризі, нічого не краде, ба більше фінансує транзит російського газу в Європу своєю територію своїм коштом, схоже, не дуже довіряють і сприймаються швидше як заклинання.

Дивує й заява пана Єханурова, який обмежився лише подякою за підтримку уряду в газовій війні з Росією й банальною порадою спокійно продовжити святкування.

Чи це хотіли почути українці?

Пане прем’єре, я переконана, що більшість українців готова доїдати ще довго новорічне олів'є й відмовитися від газу у своїх домівках надовго, аби врятувати свою честь і гідність країни.

Я так само впевнена, що українці готові завжди підтримати свій уряд, але уряд має давати чіткі аргументи на користь і захист своєї позиції.

"Що там у вас відбувається? Навіщо Україна краде газ, адже це так дискредитує її імідж, який вона здобула під час помаранчевої революції? Як знайти ваших урядовців? Чому вони недоступні в ці критичні дні в кожну хвилину для західних ЗМІ? Чи мають у вас політичні еліти єдину позицію?".

Це питання західних колег – журналістів, які в потребі й по дружбі телефонують і яким мусиш пояснювати, як можеш, що уряд і президент України невтомно й безперервно працюють у ці важкі для країни часи в пошуках гідного й справедливого виходу, що українські урядовці в жодному разі не думають у цій ситуації про якийсь піар, вибори та інші другорядні речі, а думають виключно про національні інтереси.

І головне, що ніхто тут і не збирався нічого красти, і що кожному сказаному українським прем'єром та президентом слову з цього приводу треба вірити.

Що газпромівські вишукані дядьки в дорогих окулярах, які так напосідливо продовжують "інформувати" світ про злодійську та конфліктну природу українців – це вишукана маніпуляція Кремля, перед якою не устояли навіть вони, мої західні колеги, разом з їхнім імунітетом, стандартами й цінностями!

Усі небезпеки, пов'язані з інформаційними маніпуляціями в контексті великої газової війни Росії з Україною, суть яких легко розпізнається, можна було б очевидно мінімізувати через продуману систему інформаційного захисту як у середині країни, так і за її межами.

Українські урядовці в цій ситуації просто зобов'язані були донести в кожну українську і європейську хату через дипломатичний і журналістський корпус реальну картину війни ще до того, як країну обізвали в світі злодійкою.

Не завадило б можливо в цій ситуації дати чітку й обґрунтовану оцінку в контексті національних інтересів країни тим українським політичним силам та політикам, які відверто захищають і лобіюють в Україні інтереси Кремля, а отже допомагають їй використовувати чорний піар проти України.

Українці досі видихають поганий імідж "України кучминої".

Нав'язуваний нині Кремлем образ України в Європі як злодійки не лише образливий для простих українців, які не мають жодного стосунку до газу й красти його в принципі не можуть.

Він може перекреслити позитивний імідж українців, важко здобутий під час помаранчевої революції.