КУПОЛ. Культура і Політика. КУПОЛ. Культура і Політика.
 НОВИНИ   ВИБОРИ   СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ   ІНТЕРВ'Ю   ДАЙДЖЕСТ   ГОЛОСУВАННЯ   ПРО НАС  
КуПол по-старому вперед! версія для друку вперед! в закладки! вперед!
 

НОВИНИ

В очікуванні української правиці. Спроба №…
17.08.2006

By: Стас Гордієнко, КуПол

Останнім часом ми дедалі частіше чуємо заяви різних політичних сил націонал-демократичного спрямування про можливість створення нового об’єднання, про яке ще говорять, як про нову політичну силу чи національний фронт, або, що вже стало більш поширеним – “українську правицю”. Але чи настільки нова ця спроба? Звичайно ж, що ні. Спробами створення такої сили націонал-демократи займались майже від самого початку формування в Україні політичного плюралізму. На деяких етапах це майже вдалося.



Відносно монолітними ці сили постали в кінці 80-х- початку 90-х , коли були представлені Народним рухом України та Українською республіканською партією. Але, на жаль, дуже скоро почався процес дроблення, результати не вдається подолати дотепер. Такий поділ, нагадаємо, спіткав УРП (УРП, УКРП, РХП...). Згодом розкольницькі бацили вразили і Рух (НРУ, ВНРУ, УНР (УНП), НРУ за єдність...).
   Ще одна національно орієнтована сила – Конгрес українських націоналістів – так і не змогла вийти далі галицьких теренів, залишившись регіональною політичною силою.
   Відтак сили, які можна умовно зарахувати до когорти „української правиці” поступово деградували у політичному сенсі. УРП дуже швидко скотилася на маргінес, а НРУ завдяки постаті В’ячеслава Чорновола ще здобувся на подолання 3% бар’єру у пропорційній частині на виборах до парламенту у 1998 році. Після Чорновола націонал-демократи втратили останню структуру, яка могла хоча б на щось претендувати у загальноукраїнському масштабі. Тим паче, що на той час вже сформувалися два відносно рівноцінні уламки НРУ – один із такою ж назвою під головуванням Удовенка, другий, як Український народний рух – очолюваний Юрієм Костенком.
   Наступним етапом, на якому нам можна говорити про успіх співпраці між націонал-демократами, став період прем’єрства Віктора Ющенка у 2001 році. Тоді можна було сказати  про те, що черговий етап об’єднання УНР Юрія Костенка та «Батьківщини» Юлії Тимошенко  став  ударом по парламентській більшості в українському парламенті і кроком до подальшої кристалізації про-прем’єрської більшості.  Віктор Медведчук заявив тоді, що «такі учасники об’єднання, як УНР і партія «Батьківщина» є прихильниками нинішнього уряду і, зокрема, його голови Віктора Ющенка» .  У цей період була проголошена заява про створення громадсько-політичного об'єднання  національно-демократичних  сил  «Українська правиця». Об’єднання, як вказували учасники форуму, було створене і для спільної участі в майбутніх виборчих кампаніях усіх рівнів. Юрій Костенко характеризуючи об’єднання, відзначав: “Українська правиця” – це справді кулак, який реально зможе боротись за владу”.
   Цей „кулак” став опозиційним до тогочасної державної влади, на чолі якої стояв Л.Кучма. Координаційним  органом об’єднання стала Рада голів організацій — членів «Української правиці». Свої  підписи під декларацією поставили доволі різнокаліберні за рівнем  та залученістю у владу політичні партії та об’єднання. Схоже, що «переговорний процес» так чи інакше зайшов у глухий кут. І це стало доволі логічним підсумком розвитку міжпартійних відносин «правиці» та НРУ-ПРП-КУНу. Причому, судячи з усього, «Батьківщина» зіграла у цьому процесі роль своєрідного потужного партійного буфера, який утруднив єднання УНР та блоку НРУ-ПРП-КУНу.
 Проте перемогу ці політичні сили таки отримали, коли на парламентських виборах 2002р. , виступили під прапором Блоку “Наша Україна”, у склад якого увійшли Конгрес українських націоналістів, Ліберальна партія України, Молодіжна партія України, Народний рух України, Партія "Наша Україна" (Партія "Реформи і порядок"), Партія "Солідарність", Партія Християнсько-демократичний союз, Політична партія "Вперед, Україно!", Республіканська християнська партія, Українська народна партія  (Український Народний Рух). Блок „наша Україна” на тих виборах набрав 23,57% голосів виборців, а найближчий їх суперник за виборчими перегонами - Комуністична партія України - набрала 19,98%.
   Тим самим націонал-демократи певним чином підтвердили, що вони справді кулак, але кулак складається з пальців, а в даному прикладі з партій. Якщо пальці розігнути, кулак зникне. Так воно і сталось. Партії-“пальці” розійшлись, втратили єдність, і від “Української правиці” і у формальному, і у політичному розумінні залишилися лише віртуальні дискусії.
       Під час помаранчевої революції ці сили знову показали, і могли для себе самих зрозуміти, що разом вони – сила. Зрештою в різних салоганах ці ключові знакові терміни фігурували. „Разом”, „Сила народу” тощо – це слова, які активно експлуатувалися під час виборчої кампанії помаранчевих. Проте, після досягнення результату вкотре виявилося, що українські націонал-демократи і реформатори час від часу можуть досягати успіху у боротьбі „проти”. Але от коли на порядок денний виходить рутинна робота „за”, то, як правило, стається халепа.                  
   Наприкінці 2005 року, коли партії та блоки готувались до парламентських виборів, знову виникла ідея відродження “української правиці”. З цією ініціативою виступила УНП. Ця сила закликала створити всенародне виборче об’єднання патріотичних політичних сил . Але ідея такого об’єднання була “похована” Народним Рухом України, який відмовився об’єднуватися з УНП та іншими партіями, увійшовши до блоку “Наша Україна”.  Ярослав Кендзьор, голова ЛОО НРУ, пояснив це так: “Ми не були проти створення “правиці”. Просто намагалися прагматично дивитися на участь цього об’єднання у виборах. Ми провели соцопитування, згідно з якими й у межах України, й у межах нашої області, на превеликий жаль, “Українська правиця” не мала шансів. НРУ, УНП, КУН, УРП “Собор” і “Свобода” набирали на виборах у ВРУ менш ніж піввідсотка, а на Львівщині – менш ніж відсоток”. Голова ЛОО НРУ також пояснював у інтерв’ю “Львівській газеті”, що перед виборами суспільство не потребувало правої сили, бо люди асоціювали всі праві ідеї з постаттю Віктора Ющенка, а відтак із блоком “Наша Україна”. Тому, переконаний пан Кендзьор, варто було залишитися в блоці та зберегти праві партії як парламентські.                                        
   Отже на виборах до Верховної ради  потенційні учасники правиці пішли різними шляхами. Український народний блок Костенка і Плюща, у склад якого увійшли Партія вільних селян і підприємців України, Політична партія "Україна Соборна", Українська народна партія, -  набрав 1,87% голосів виборців.  Громадянський блок ПОРА-ПРП отримав 1,47% . Всеукраїнське об’єднання “Свобода”  – 0,36%.
   НРУ пішов на вибори у складі НСНУ. До складу блоку також увійшли Конгрес українських націоналістів, Народний рух України, Партія промисловців і підприємців України, Партія „Християнсько-демократичний союз”, Політична партія "Народний Союз Наша Україна", Українська республіканська партія “Собор”, набравши загалом 13.95%. Якщо зайнятись елементарною математикою, то стає ясно, що якби перед виборами було створене об’єднання націонал-демократів, то вони були б представлені в парламенті своєю окремою фракцією та могли б повпливати на хід подій, представляючи саме свої оригінальні ідеї.
   Після виборів, коли більшість партій націонал-демократичного спрямування не отримали місць у парламенті, знову почали лунати ідеї об’єднання. УНП звернувся до націонал-демократів з пропозицією створити загальнонаціональний патріотичний фронт захисту держави.
Лідер УНП Юрій Костенко слушно зауважив, що "національно-демократичні сили всі свої перемоги отримували тоді, коли були разом, а нинішній парламент – перший, у якому націонал-демократи не представлені своєю фракцією, а розпорошені одиницями у мегаблоках "Наша Україна" та БЮТ, де через малу кількість не мають вирішального голосу чи реального впливу".    
   Також з  пропозицією  знову спробувати створити єдину правоцентристську партію виступив НРУ. “Народний Рух України ініціює створення “Української правиці” та закликає інші політичні сили правого спрямування консолідуватися довкола нього”. Про це йдеться у зверненні лідера НРУ Бориса Тарасюка. Тепер рухівці  називають себе єдиною політичною силою національно-демократичного спрямування, представленою у парламенті, й тому вважають, що мають прерогативу консолідувати всі інші політичні сили заради об’єднання в єдину партію. Але схоже на те , що відмовившись від об’єднання  з УНП напередодні виборів і аргументувавши це тим, що “заяви про утворення єдиної партії потрібно робити, коли настане час”, Народний рух  “ображає” УНП своїми теперішніми заявами. Не виключена ймовірність того, що НРУ передбачав, що він стає єдиною силою націонал-патріотичного спрямування в парламенті, і вже звідти зможе диктувати правила “гри в об’єднання” на рівні центральної партії, на противагу тому, щоб перед виборами об’єднатись на рівних  з УНП, а отже втратити можливість контролю над майбутньою силою. 
   А тим часом Костенко вже розпочав формування опозиції, що носитиме назву “ Патріотичний фронт ”.    Він сказав, що опозиція має намір проводити вуличні акції протесту, починаючи з Майдану Незалежності в Києві. За його словами, далі ці акції «переноситимуться на майдани інших міст». Костенко також сказав, що акції протесту носитимуть безстроковий характер. Також він зазначив, що переговори щодо створення „Патріотичного фронту” ведуться з політичними силами як лівого, так і правого напряму. Крім того, Костенко не виключив можливості співпраці в рамках опозиції з „лівоцентристською політичною силою – БЮТ”. „Можуть увійти всі без виключення політичні сили, які сповідують гасло „Українська Україна”, - сказав лідер УНП. Він також сказав, що вже восени відбудеться організаційне оформлення правої опозиції. Таким чином ми отримали другу політичну силу, що претендує на роль стержневої  в процесі утворення  “нової сили”.
   Однак, ще не встигнувши як слід пропарити свою ідею Костенко вже отримав не вельми схвальні відгуки від своїх соратників. Депутат Львівської обласної ради від УНП Олег Нємчінов вважає, що ”зараз проводити будь-які акції не актуально і запізніло. Ми не зможемо добитися відставки Януковича” „До призначення Януковича була доцільність проводити акції. Зараз, коли потяг пішов, такі акції є безрезультатними, непродуктивними і не на часі. Нереально зараз добитися відставки уряду чи розпуску парламенту. Тому я абсолютно не підтримую ініціативу нашого лідера. Думаю, що ці акції не будуть позитивними”.
   Хоча ідеї про українську правиці у середовищі львівського політикуму починають лунати дедалі активніше. Навіть голова Львівської обласної адміністрації та депутат Львівської обласної ради від блоку “Наша Україна” Петро Олійник закликав своїх колег по облраді “очистити усі партії та створити потужну національну “правицю””. “Ми йшли на вибори п’ятьма різними колонами – “Наша Україна”, ПОРА, ПРП, БЮТ та Блок Костенка-Плюща. Як наслідок – ми отримали п’яту колону! Тому прийшов час об’єднатися. Треба думати про “правицю”.
   Своїми мріями про правицю поділився і Олег Тягнибок. “Ми передбачали, що на уламках збанкрутілої “Нашої України” з’явиться нова політична сила. Мали б взяти незаплямованих політиків, таких, для прикладу, як Кириленко, Катеринчук, Князевич, і на їх основі сформувати новий проект. Співпраця з таким політичним утворенням нами передбачалася. Я думав, що вони зіграють з Луценком. Може, ще й зіграють з Юрієм Віталійовичем. Але, швидше за все, вони зіграють через Катеринчука. У мене є приятельські стосунки і з Катеринчуком, і з Князевичем, і зі Стецьківим. Є політики, з якими мені приємно мати справу. А от чи приєднається “Cвобода” – мені важко говорити. Але особи, які представлятимуть цю можливу політичну силу, є доволі прийнятними”. Також Тягнибок зауважив , що Тарасюк трошки лукавить, коли каже, що НРУ є єдиною правоцентристською партією, представленою в парламенті. Окрім того, є дев’ять представників УРП “Собор” на чолі з Левком Лук’яненком. “Наскільки розумію, ця партія теж правоцентристська. Що стосується “Свободи” і тих заяв, то ми не є правоцентристською силою. У кращому разі є правою силою. Ми сповідуємо ідею націоналізму. Чи захоче пан Тарасюк відстоювати цю ідею, не знаю. Судячи з того періоду, коли я був народним депутатом, представники Народного руху практично не підтримували позиції націоналістичного характеру. Не знаю, чи тепер, коли  входять у “Нашу Україну”, вони змінять свої ідеологічні уявлення. А загалом ідея створення нової єдиної правої партії є цікавою. Хто б там мав бути, яка була б ідеологія, кадри – це інше питання. Якщо нас запрошуватимуть на такі переговори, то ми не відмовлятимемося від них, але хочу нагадати, що основою будь-якої партії може бути лише ідеологія, тобто світоглядні засади,” – зазначив Тягнибок.
   З описаного вище можна простежити, що створення нової політичної сили можливе на кількох політичних підґрунтях – УНП, вихідців з „Нашої України”, „Свободи”, ПРП та Пори.
   Але не можна забувати про Юрія Луценка, який при даній ситуації у владі отримує непогану можливість сформувати нову політичну силу , яка зможе заручитись не тільки підтримкою президента, але і виборців. Таку можливість йому дає його особливе місце в нинішній владній верхівці. Залишившись в уряді, пафосно кажучи, „сам на сам із системою” він набирає ще більше балів в політичній грі. До того ж  він не побоявся публічно засудити вчинок Мороза. „Але Юрію Луценку зробити внутріпартійний переворот навряд чи вдасться. А ось створити нову політичну силу та залучити туди незадоволених – цілком можливо”, - справедливо підмічає „Аргумент-влада”. За інформацією газети, ресурси накопичує громадська організація “Антикримінальний вибір”, яку очолює брат міністра внутрішніх справ Сергій Луценко, і готує перереєстрацію в партію. Зрозуміло, очолити нову силу, котра в проекті має назву “Європейські ліві”, буде Луценко. Але не Сергій, а Юрій. Успіх Луценка залежатиме від того, чи зможе він знайти спільну мову зі ще одним соціалістом-опозиціонером - Йосипом Вінським, що може залучити до “Європейських лівих” чималу частину соціалістів, яких Мороз активно усуває від керівництва партією. Авторитет Вінського завжди перевищував авторитет Луценка, звичайно ж серед однопартійців. Успіх  Луценка багато в чому залежить від його примирення з Вінським.
   На шляху творення нової політичної сили постає багато запитань. Наприклад питання лідерства, або керівництва цією силою. Тут можна сказати про багато кандидатур, але виділимо основні. Серед них є і Юлія Тимошенко, яка вже утворила потужну силу та змогла залучити до неї політиків з інших партій. І хоча її спрямування і визначається як лівоцентристське, до неї приєднуються політики і з партій правого спрямування. Але можна сказати, що партії, які борються за ідею “Української правиці”, швидше за все лишатимуться осторонь “Батьківщини”.
   Ще одним лідером нової сили може стати Юрій Луценко, про якого вже говорилось вище. Також лідером такого роду утворення може стати і Катеринчук, який зараз набирає все більше балів, але його сила буде будуватись на залишках НСНУ, яка прийшла вже до свого політичного банкрутства, і до наступних виборів, скоріше за все, розпадеться . Костенко також будує свою силу,  проект якої вже було оцінено.
   При такій масі  варіантів можна з впевненістю сказати, що рано чи пізно, нова сила все ж буде сформована.
   Питання тільки в тому чи це буде одна політична сила, яка об’єднає і УНП, і БЮТ і ПРП і „Пору” і „Свободу” і Луценка і Катеринчука? В такому випадку ця сила дійсно стала би реальним „важковаговиком” в українській політиці.
   Чи це буде кілька сил – модернізована БЮТ, УНП, партія Луценка-Вінського, партія Катеринчука (утворена з ПРП, „Пори” та частини НСНУ) та „Свобода”? В такому випадку особливо чогось іншого ві ситуації напередодні виборів-2006 навряд чи можна чекати.
   А можливо буде ще інакше – лівіцентристські БЮТ та партія Луценка, і правоцентристська партія, сформована з УНП, ПРП, „Пори”, частини НРУ, частини НСНУ та „Свободи”).

КОМЕНТАРІ ДО ТЕМИ:

Директор Центру політичних досліджень Анатолій Романюк

   „Перш за все треба визначити, що таке „правиця”. В Європейському розумінні правиця – це політична сила, яка обстоює інтереси держави, яка є ринково налаштована, яка займає позиції захисту прав громадян, встановлення порядку в державі і жорсткого дотримання цього порядку , обмеження соціальних програм. Тобто є цілий ряд характеристик , і в такому розумінні правиці в Україні поки що немає і говорити про якусь перспективу тяжко.
   Ми маємо декілька ініціатив, які сьогодні обговорюються. Це ініціатива з якою виходить Костенко і десь близько до нього дотичним є Тягнибок, але дана ініціатива є націонал-демократична. Тут навіть важко сказати наскільки вона є демократична. Національна - так, але чи демократична... 
   Тобто, ці політичні сили  не тягнуть на структуру, яка була б правого плану. Вони продовжують перебувати у контексті національної проблематики, це, по-перше. По-друге, структура Тягнибока - ВО “Свобода” - є регіональною, західноукраїнською, вона не тягне на загальноукраїнську тому, що праві структури існують в Україні, але Тягнибок зафіксував себе в регіональному сенсі .
   Отже, я думаю , що з цього нічого не вийде, тим більше УНП програло вибори, і стати об’єднуючою силою для правих, я думаю, їм не вдасться. Рівень їхньої підтримки був не досить високим, і тому я не бачу серйозної перспективи на основі цієї політичної сили.
   Наступна ініціатива, яка з пов’язується Катеринчуком. Поки що ми розуміємо, що Катеринчук стає  лідером нового об’єднання, нового руху, яке буде мати в собі, мабуть, елементи ліберально-демократичні і елементи праві. І що ще ми побачимо там, поки що невідомо. Тому наразі  говорити, чи з цього вийде права сила так само тяжко.
   Юля Тимошенко є лівою, можливо, центристською. Тому на праву силу вона аж ніяк не тягне. Тим більше в неї дуже потужна складова - популізм, що не властиво правому руху. Отже, тут так само говорити про те, що виникне на основі цього якась права сила, складно. І  фактично все.
   Ідея, яка розгорталася навколо Луценка - створити політичну партію, вона поки що лишається в просторі, оскільки Луценко заявив, що він нічого не буде очолювати.
   В силу того, можна сказати, що права сила можливо буде створена тому, що права ніша існує, але поки що я не бачу перспективи, хто конкретно працює над створенням такої правої політичної сили”.

Шеф-редактор культурологічного журналу „Ї” Тарас Возняк:

  
Тут питання в тому, чи буде створена ця правиця насправді,  чи наповнять її змістом справжньої правиці, чи будуть її імітувати. Як завжди воно в нас буває. Створити її можуть ті самі вихідці з „Нашої України, якісь націоналістичні угрупування.
   Стосовно Юлії Тимошенко, то вона мобільна, вона плаває наліво і направо, не маючи в собі якоїсь конкретної ідеології. Тому вона, в принципі, теж може спробувати.

Голова ЛОГО Комітету виборців України Роман Кошовий:

  
На сьогодні ми можемо навіть швидше говорити про два таких напрямки в українській правиці: радикальна українська правиця і ліберальна українська правиця. Якщо до першої можна відносити, скажімо, КУН, “Свободу” Тягнибока, то до  більш ліберальної правиці можна відносити ту саму Українську народну партію. І я не думаю, що вони зможуть дійти згоди про утворення якоїсь одної партії чи одного блоку. Особливо це стосується можливого об’єднання між КУН, УНП і “Свободи”. Ці три партії мають досить різні  погляди на перспективи української політики взагалі. 
  Цей політичний сектор, електоральний сектор є дуже малий в Україні. Всі вибори вказують, що суспільство не є прихильником такої консервативної правої ідеї. Швидше українці є більше соціал-демократами чи лібералами. Якщо на цьому невеликому електоральному полі утвориться одна політична партія, то, звичайно,  відбудеться з правової точки зору, але вона навряд чи буде мати якісь перспективи в політичній сфері, в приході до влади в найближчий період. 
   Що до Юлії Тимошенко, то тут швидше можна говорити про якесь,  як заявила Тимошенко, міжфракційне опозиційне об’єднання. В даному випадку може сформуватися певне об‘єднання опозиційних сил, опозиційний рух. Швидше за все це буде рух, а не конкретна політична партія . Певні частини кожної політичної партії, які досить негативно, в силу тих чи інших причин, налаштовані до нинішньої влади, можуть сюди входити, не утворюючи окремої політичної партії. Таке постійне об’єднання буде мати характеристики політичного руху. Він певним чином зможе повторити успіх  Народного Руху того часу, коли він ще не став партією".



Назад до списку

15:22 (23.01.2023)
У ГУР розповіли, чого чекають у лютому-березні і як змінюється тактика РФ

()
Під колесами дизель-поїзда сполученням «Львів - Ківерці» загинув 28-річний хлопець

()
У Львові за кермом спімали п'яного прокурора

()
Поліцейські знайшли водія, що на смерть збив 19-річну дівчину на трасі Львів-Шегині

no news in this list.

no news in this list.

Продається домен
правда.укр

Ідеально підходить для новинного сайта, чи інтернет-газети.
Вартість домена - 2500 USD

Контактна інформація
cu_pol@yahoo.com

no news in this list.

no news in this list.

no news in this list.

no news in this list.

no news in this list.

Блок статей, Каталог статтей

no news in this list.

Центр політичних досліджень. Суспільно-гуманітарний консорціум «Ґенеза».
© 2004. КуПол (Культура і Політика). Всі права застережено.
© 2004. Розробка WebКузня