З‘їзд був розпочатий з оптимістичної заяви про оскарження політреформи і остаточний перехід в опозицію, чого до останнього не бажав Президент. Доречі, почесний голова так і не прибув на з‘їзд, мабуть апріорі уже відомий з анонсом подій, які мали розгортатися Віктор Андрійович в зайвий раз не бажав демонструвати свою безпорадність.
  Тональність розмов задавали пан Порошенко і „компанія”, Роман Безсмертний „відмолював гріхи за вчинені прорахунки” перед однопартійцями, очікуючи індульгенції, переводячи „стрілки” на зовнішню кон‘юктуру, мовляв - агресивна , дискрімінаційна політика БЮТу зумовила такий відсотковий поріг партії на парламентських виборах 2006 року.
   Цікавим видався виступ Юрія Луценка, який в якості офіційно запрошеного представника відвідав з‘їзд і висловив готовність навесні очолити зміни в партії. Звичайно, постає питання чи такі будуть!?
   Однак серед хвилі розбурханих подій, ключові меседжі для суспільства можуть бути окреслені таким чином.
   Очікуваних змін не відбулося, і більше того - чи після цього                  з‘їзду доведеться таких чекати...В чому ж причина? Їх кілька:
- це непослідовність в діях президента, який в черговий раз демонструє свою покладистість і „леопольдову” позицію;
- анонсовані бажані ротаційні зміни, яких бажав Президент не підтримали самі суб‘єктиякі мали внести свою лепту у загальну справу ( заяви про гіпотетичну можливість Яценюком очолити раду партії сам Яценюк прокоментував занадто в‘яло і знеособлено);
- існування партійного „кокусу”- олігархічного осередку, що займає чільні позиції, контролює структуру і просто так не віддасть важелів управління легітимним джерелом влади;
- Микола Катеринчук не продемонстрував вміння очолити зміни, і взяти владу, що йшла йому в руки (хоча не слід не забувати, що окрім влади, він би отримав у спадок напівзруйновану структуру під своє чесне ім‘я і відповідальність.
- не слід списувати й „любих друзів”, які продемонстрували готовність відстоювати „себе” і „свої позиції” в партійній структурі, що, як свідчать результати з‘їзду, їм вдалось.
   А тим часом зміни до статуту, які б передбачали появу в партії повноцінного голови, не пройшли. Очевидно, що у цьому були свої зацікавлені, бо кому ж потрібна централізована європейського типу партійна структура з чітко регламентованим курсом і позицією – дерибан же ж не як ніщо інше породжує „справжню свободу дій і вільнодумства”!
   Відтак ситуація залишилися у підвішеному стані, за щослід віддати належне напористості Порошенка і Ко., які в черговий раз зуміли „вийти сухими з води” і залишитися „при справах”.
   В той же час вже у понеділок, 14 листопада  пан Катеринчук заяввив  про складання партійного квитка. Це може означати одне: на проекті „Наша україна” з боку президента, його Секретаріату і нового оточення ставитеметься „політична крапка”. Форсування політичного простору за допомогою нового проекту віддано у руки новим президентським „друзям” – Яценюку, Балозі, Луценку.