Колаж: proUA

Почнемо із зовнішньої політики.  Виступаючи у Вашингтонському Центрі стратегічних досліджень США, Віктор Федорович розставив пріоритети України в цій сфері. Ось що сказав прем’єр:

- На міжнародній арені українським лідерам необхідно стояти пліч-о-пліч, покращуючи імідж держави.
   Тим більше що, за великим рахунком, нам нема про що сперечатися. Адже саме у сфері зовнішньої політики є спільне бачення – європейський вибір як ключовий зовнішньополітичний пріоритет України.
   Також всі розуміють важливість подальшого розвитку стратегічного партнерства із Сполученими Штатами і особливого партнерства з НАТО.
   І я ще не зустрічав політиків, які б виступали проти розвитку дружніх відносин з Росією, -  кінець цитати.

Отже, в програмній, приреченій на багатократне цитування промові прем’єр-міністр України і лідер Партії регіонів поставив Росію на третє місце в таблиці зовнішньополітичних векторів руху своєї країни. Порівняйте лексику: Європа – «ключовий зовнішньополітичний пріоритет»; США і НАТО – стратегічне і особливе партнерство; Росія – розвиток дружніх відносин.

На тлі перших двох пунктів третій виглядає нічого не вартою дрібницею. «Розвивати дружні відносини» Україна, як демократична держава, повинна з більшістю країн планети Земля. Відсутність таких відносин вже означає напівворожі наміри.

Чому ж прем’єр висловився таким чином? Ну гаразд, довелося озвучувати злощасні президентські директиви, та й виглядати русофілом, перебуваючи у світовій імперії №1, також не з руки. І потім, хіба про ці директиви не можна буде швидко забути так само, як забули про Універсал національної єдності наступного дня після його підписання?

Так-то воно так. Але й ці аргументи не пояснюють, чому в «списку Януковича» Росія – на третьому місці. Адже в президентському тексті директив від прем’єра вимагали лише «приділити пріоритетну увагу підтвердженню незмінності зовнішньополітичного курсу України на продовження курсу євроінтеграції з перспективою вступу України до Євросоюзу і розвитком взаємовигідної співпраці з НАТО». Ніхто не спонукав прем’єра звеличувати одних партнерів, «опускаючи» інших.

Тим більш несподівано прозвучало те, що прозвучало. По суті Партії регіонів слід було б після повернення влаштувати своєму лідеру (і автору його спічів) серйозну «профілактику», Кремлю – висловити рішуче «фе», а комуністам – влаштувати істерику в сесійному залі парламенту. Про «біло-синіх» виборців в Донецьку, Харкові, Луганську, Феодосії і говорити годі.

У зв’язку з цим особливої двозначності набуває вимовлена прем’єром в столиці США фраза: «У Києві, Москві, Вашингтоні, Брюсселі ми говоримо одною мовою – мовою національних інтересів України».

Хочеться поправити Віктора Федоровича: мова, можливо, і одна, але ж слова різні. Наприклад в ході недавнього візиту прем’єр-міністра до Москви пан Янукович, як повідомляє "Коммерсант", радісно повідомив Володимиру Путіну, що в Україні «думають про єдиний економічний простір».

На щастя (або на жаль?), слова в українській політиці часто нічого не значать. І ось характерний тому приклад: говорячи у Вашингтоні про боротьбу з корупцією (ще одна вимога президентських директив), Віктор Федорович проголосив себе мало не головним борцем з корупціонерами. «Ми вже зробили перші кроки, - сказав прем’єр. - Мені приємно повідомити вам, що сьогодні Уряд України підпише угоду з корпорацією «Виклики тисячоліття» про відкриття граничної програми для України. Уряд також ініціював перед Президентом і РНБО розгляд цього питання як першочергового на засіданні Ради в грудні».

З боку це виглядає чарівно: чесний і рішучий Янукович «тисне» на нерішучого Ющенка: дамо, мовляв, відсіч корупції! А ми сушили голови , чому це кілька днів тому прем’єр раптом публічно вимагав від Президента «настроїти» Радбез проти корупції? Виявляється, для того, щоб ефектно виглядати на тлі Президента в очах «заокеанських друзів».

Заочне змагання з Віктором Ющенком виявилося і в тій частині промови Януковича, де він коментував питання вступу України до СОТ.

«Потужний позитивний сигнал, який іноземні інвестори і вся світова громадськість в цілому отримає найближчим часом, - це вступ України до СОТ, - повідомив Віктор Федорович. – Про необхідність вирішення цього питання велися нескінченні дебати. Але саме наш уряд зробив потужний фінішний ривок. Ми визначили реальний графік співпраці з Верховною Радою, її парламентською більшістю щодо ухвалення необхідних законів і дотримувалися його. На сьогоднішній день ми практично завершили цю роботу. З двадцяти необхідних законів залишається прийняти в останньому читанні лише два».

Загалом, якщо судити із слів Януковича, Президент і його політичні союзники виявилися не причетними і до цього процесу.

З іншого боку, Віктор Федорович в усьому незграбно демонстрував, що вони з Віктором Ющенком - не розлий вода. «Адже за великим рахунком у всіх нас – уряду, Верховної Ради, Президента (зверніть увагу на порядок перерахування! – proUA) – одна мета: поліпшити життя людей», - сказав прем’єр. «Хоча слід визнати, - додав він, - що нам все ще не вистачає мудрості і толерантності, таких, які свого часу проявили засновники США».

Цікаво, чи слід розуміти ці слова таким чином, що Україна, за хронологією Януковича, живе зараз десь між Джорджем Вашингтоном і Диким Заходом? В такому разі попереду у нас анексія Техасу, американо-мексиканська війна, громадянська війна між Північчю і Півднем, вбивство Президента Лінкольна, «сухий закон», Велика Депресія і ще багато всякого.

Швидше б дійти до «нового курсу» Рузвельта...


Джерело: proUA