По-друге, Юлія Тимошенко, яка відома своєю працездатністю та вмінням досягати поставлену мету має всі шанси стати дуже ефективним прем”єром, і саме вона здатна здійснити структурні реформи в країні.
   Всі ефективні дії – це зайві двісотки рейтингу Тимошенка-політика, бо вона ніколи не перетвориться лише на управлінця. Рейтинг Юлії Тимошенко, який зараз складає понад 7 відсотків, досить скоро може наблизитися до 20%, зважаючи хоча б на оцінки соціологів так званого прем”єрського рейтингу, який оцінюється у 10% взагалі з пустого місця. Ми всі це вже бачили на прикладі Кінаха, та й того ж Януковича.
   Вона може легко “побити” їх результати, оскільки вміє не лише діяти, але й дуже ефективно подавати свої дії. Тепер у арсеналі керівниці уряду будуть ще й медіа, на яких раніше вона не з”являлася роками, і все ж примудрялася залишатися активним гравцем у політиці.
   Зважаючи на всі ці фактори, Юлія Тимошенко стає дуже привабливим центром тяжіння для різних економічних груп. А враховуючи її здатність знаходити спільну мову з досить неоднозначними людьми, це дозволить їй значно зміцнити свої позиції.
   Ще один момент – це контроль над парламентом. Нині Юлія Володимирівна досить близька до того, аби сформувати там досить чітку ідеологічну більшість. Багатьох вразило, як швидко Тимошенко знайшла спільну мову з людьми, які, здавалося, були її непримиренними супротивниками. На її боці і симпатії СДПУо, лідерам якої вона явно “обрізала” прибутки, а людям, яким вона ще недавно радила “повіситися на біло-голубих шарфиках” нині вона пропонує посаду радників.
   Відтак, зовсім не виключено, що вона зможе сформувати більшість “під себе”, чим суттєво зменшить вплив спікера Литвина, і тоді багато депутатів-перебіжчиків писатимуть заяви не тільки у фракцію аграрної партії. Це також зменшує вагу Литвина як одного з центрів впливу української політики, адже за наявності більшості Тимошенко зможе вирішувати свої питання в Раді і в обхід спікера, а відповідно і без врахування його інтересів.
   Головна проблема для прем”єра може виявитися фракція Президента Наша Україна. Там досить багато людей, які вважають, що саме вони виграли вибори і вони щиро не розуміють чому плодами цієї перемоги має скористатися саме Тимошенко.
   Очевидно, що саме вона очолить провладний виборчий блок у 2006-му, хоча б тому, що вже зараз окрім Ющенка там не має лідерів з таким рейтингом навіть без перспективи його зростання у зв”язку з прем”єрством. У разі, якщо її уряд буде успішним, цілком реальним завданням є перспектива на парламентьских виборах повторити результат Ющенка на президентських виборах, особливо, якщо їй вдасться також переорієнтувати ще й бізнес еліти.
   Все це здавалося б досить гарним варіантом, якби не одне “але” – конституційна реформа. Тоді лідер блоку, який виграє вибори автоматично стає прем”єром, але вже з зовсім іншими, фактично президентськими повноваженнями, залишаючи Президенту переважно представницькі функції. І така перспектива подобаєтсья далеко не всім у Нашій Україні, особливо тим людям, які ці роки потрепали і щодо приросту бізнесу, паралельно витрачаючи на кампанію Ющенка. Парадокс ситуації, що значними прихильниками реформи були саме ці бізнесмени, які нині опинилися у ситуації, коли вони власноруч забезпечують блискучі політичні перспективи своєї потенційної кункурентки.
   Втім, навряд чи і сам Ющенко готовий сьогодні передати такі важелі впливу Тимошенко. За декілька місяців він має вибудувати складну, але дієву систему політичних противаг та контролю.
   Для цього в нього є достатньо авторитету та впливу, але час гратиме не на Президента. Він у даній ситуації на боці нового прем”єра Юлії Тимошенко.