КУПОЛ. Культура і Політика. КУПОЛ. Культура і Політика.
 НОВИНИ   ВИБОРИ   СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ   ІНТЕРВ'Ю   ДАЙДЖЕСТ   ГОЛОСУВАННЯ   ПРО НАС  
КуПол по-старому вперед! версія для друку вперед! в закладки! вперед!
 

НОВИНИ

Головний лобіст України у світі: ТОП-10
7.08.2007

By: Альона ГЕТЬМАНЧУК, журнал «Главред»

Золоте правило американського піару: недостатньо бути просто гарним хлопцем, треба, щоб усі про це дізнались. В Україні ніколи особливо не переймались, чи дізнаються у світі про те, що тут існує не лише Чорнобиль та футболіст Шевченко



Як, зрештою, і тим, чи дбатиме хтось не про те, скільки рекламних роликів потрібно замовити на «Euronews» для конкретної української компанії та скільки піар-стратегій підготувати, аби успішно трансформувати політика із сумнівним іміджем у демократа-реформатора, а принаймні спробувати зробити так, щоб президент Єврокомісії Хосе Мануель Баррозу два тижні тому не говорив з вироком у голосі: «Україну чекає доля Туреччини». Тобто, виходить, вступати до ЄС вона буде не менше 40 років із часу подачі заявки на членство.

Готуючи експертне опитування «Головний лобіст України в світі», ми навмисне не зазначали конкретних прізвищ. Таким чином, його учасники могли самостійно визначити за десятибальною шкалою, хто, на їх погляд, зробив найбільший персональний внесок у покращення міжнародного іміджу України, тим самим наближуючи її до Європейського Союзу й НАТО: українець чи громадянин іноземної країни, політик, літератор чи спортсмен, людина при посаді чи відставник. Один із наших експертів, наприклад,найбільше балів віддав нині покійному Папі Іоану Павлу II, аргументуючи це тим, що саме його безпрецедентний в історії папства візит до Києва в 2001 році «позначив Україну для світу як органічну частину християнської Європи, а українців ідентифікував як європейців».

У підсумку склалася досить цікава картина. П’ятеро з переможців нашого рейтингу – політики. Поміж них – один діючий і один відставний президент, один екс-прем’єр, один колишній радник з питань національної безпеки та депутат Європарламенту. Два спортсмени. Один бізнесмен, один шоумен та один літератор. Цікаво й те, що троє з десяти переможців нашого рейтингу –громадяни Польщі або ж етнічні поляки, як, скажімо, Збігнєв Бжезінські.

Водночас ми також попросили читачів сайту «Главред» визначити головного лобіста України у світі і, як засвідчили результати місячного опитування , Інтернет-аудиторія виявилась майже солідарною з експертами щодо персоналій, однак її уявлення про те, хто з них зробив найбільше у справі лобіювання України на міжнародній арені, дещо відрізняються.


Алєксандер КВАСЬНЄВСЬКІ

179 балів

Безперечний лідер нашого рейтингу й один із найпослідовніших лобістів України у світі. Український блок є незмінною частиною всіх його виступів на міжнародних конференціях та форумах упродовж останніх  років. Незважаючи на те, що більшість наших експертів у своїй аргументації до пана Квасьнєвського насамперед згадували його миротворчий внесок під час Помаранчевої революції, ми ж ризикнемо припустити, що набагато більші дипломатичні зусилля йому доводилось задіювати для того, аби на Україні не поставили хрест під час кольчужного скандалу. Опоненти колишнього польського президента можуть, звісно, зауважити, що насправді він це робив виключно з розрахунком на майбутню міжнародну кар’єру (не забуваймо, що в останній рік його президентства проводились консультації щодо висунення його кандидатури на посаду Генерального секретаря ООН). Та й у 2004 році він не відразу повірив у те, що Ющенко в тодішніх умовах міг стати президентом (над цим «попрацював» Віктор Медведчук через свого товариша і найкращого друга Квасьнєвського Марка Сівця), отож ідея посередництва в Україні попервах здавалась йому майже неприйнятною. Уже після того, коли Хав’єр Солана начебто промовив у телефонній розмові з польським президентом «Aleksander, together» (Алєксандер, разом), а Польщу почала охоплювати суцільна «помаранчоманія», Квасьнєвські вирішив узяти курс на Київ.

Так чи інакше, саме після участі в «українському» круглому столі посередницькі зусилля польського президента були сприйняті західною публікою – те, чого він домагався ще в часи, коли українського Президента на Заході, крім Квасьнєвського, без проблем приймав із візитом лише неоднозначний Сільвіо Берлусконі.

Тим не менше, деякі з наших експертів досі вважають, що Квасьнєвські хоч і використовував свій авторитет на підтримку позицій України в її відносинах з Європейським Союзом і НАТО, але навіть у часи активної політичної діяльності на посаді президента Польщі він не міг вважатися лобістом України, оскільки його діяльність мала інші акценти. Йшлося зокрема про те, що Україна навіть за умови тодішнього політичного режиму не мала повністю випадати з поля уваги ЄС.

Саме Квасьнєвський був, очевидно, і тим, хто надихнув Віктора Ющенка в 2005 році спробувати себе у ролі аналогічного посередника між Європейським Союзом і США, з одного боку, та Білоруссю з іншого. Однак, поки що польського президента тут обігнати не вдалось.

Карлос ПАСКУАЛЬ, віце-президент Інституту Брукінгса, екс-посол США в Україні

Найкращий лобіст України у світі – це, звісно, український народ. Саме в листопаді-грудні 2004 року, коли відбувалась Помаранчева революція, міжнародна спільнота зрозуміла, що українці дуже серйозно ставляться до свого політичного майбутнього. Тому, якщо якийсь діяч і хоче пропагувати образ України за кордоном, він має показати, що саме український народ вирішує свою долю. Якщо ж говорити про персоналії, то це, безумовно, Алєксандер Квасьнєвські, жоден міжнародний виступ якого не обходиться без згадки про Україну і який завжди підкреслює геополітичну роль вашої держави.

Віктор ЗАМ’ЯТІН, журналіст-міжнародник

На превеликий жаль, практика свідчить, що Україна досі не змогла залучити на підтримку своїх декларованих прагнень до європейської та євроатлантичної інтеграції ні окремих діячів політики, культурної сфери, великого бізнесу, моральних авторитетів, ні, тим більше, досягти інституційної підтримки своїх намірів. Це означає лише те, що державна влада, неурядові організації, бізнес-структури, преса не працювали над виконанням державної стратегії і не мають програми чіткої взаємодії.

Той факт, що Україна, на відміну від Росії, Польщі, Румунії, не має лобістів своїх інтересів, є вироком як українським елітам (насамперед), так і «європейським», неспроможним розширити усталені межі сприйняття реальності.

Михайло ГОНЧАР, центр «НОМОС»

Александер Квасьнєвські та Збігнєв Бжезінські – двоє поляків, найбільш відданих українській справі: один – із часів «холодної війни», інший – із часів свого президентства. Саме за Квасьнєвського Польща та Україна стали разом виступати на європейській арені – миротворчий батальйон «Укрполбат» на Балканах, участь в операції в Іраку, спільна робота з Єврокомісією по проекту Одеса–Броди–Плоцьк.

Леонід КОЖАРА, народний депутат України 5-го скликання

Екс-президент Польщі – чи не найпослідовніший та найщиріший відстоювач і поборник інтересів України на міжнародній арені серед знаних закордонних політиків сучасності. На всіх світових форумах і в міжнародних організаціях для нього Польща – це завжди номер 1, а Україна та її інтереси – це завжди і багато років поспіль номер 2. Значним є його внесок у нівелювання «білих плям» та складних моментів в історії українсько-польських відносин. Його ж роль і посередництво під час так званої Помаранчевої революції важко переоцінити. За що, доречно зазначити, Квасьнєвські отримав спеціальну нагороду престижного європейського тижневика «European Voice».

<typohead type="1">Віталій КЛИЧКО

</typohead>

90 балів

«Людина, сюжети про яку я можу побачити навіть у Венесуелі», – так прокоментував присутність Віталія Кличка у «своєму» переліку головних лобістів Дмитро Видрін. Віталію Кличку, на відміну від Алєксандера Квасьнєвського, не потрібно виступати на різних міжнародних конференціях, аби привернути до себе увагу: достатньо було зробити так, що один конкретний вид спорту перестав асоціюватись із темношкірими боксерами. Брати Клички стали  таким собі брендом – східноєвропейські боксери-інтелектуали, які не мають нічого спільного з тими, хто в пориві гніву може запросто відкусити супернику шматок вуха. Аби привернути увагу до України, прізвищу «Кличко» достатньо з’являтись на полицях європейських книгарень із посібником із фітнесу, на німецьких телеекранах – із рекламою йогурту, на американському знімальному майданчику – у кадрі з Бредом Пітом, Джулією Робертс та Джорджем Клуні, в оонівських брошурах – разом з обездоленими дітками у Бразилії.

Кличко навряд чи зможе переконати якого-небудь єврофункціонера в необхідності повноцінної інтеграції України в ЄС, однак здатний створити загальний позитивний фон для їх проведення. Пригадується, під час прийому у резиденції посла Німеччини Дітмара Штюдеманна на честь першого візиту в Україну німецького міністра закордонних справ Франка Вальтера Штайнмаєра хтось із поважних українських гостей ревниво зауважив, що шеф німецької дипломатії не по-дипломатичному багато часу присвячує спілкуванню тет-а-тет  саме з Віталієм Кличком. Він і справді розмовляв із ним більшу частину вечора.

Так чи інакше, наразі для промоції України у світі Кличко-боксер зробив більше, аніж Кличко-політик. Саме тому більшість європейських журналістів висвітлювали минулорічні парламентські вибори в Україні з обов’язковим сюжетом під назвою «боксер Кличко балотується в мери Києва».

Також варто зауважити, що деякі експерти називали в опитуванні не окремо Віталія, а братів Кличків, однак ім’я старшого згадувалось все ж частіше – очевидно, це є наслідком того, що останнім часом Віталій намагався всіляко донести свою точку зору й на питання, безпосередньо пов’язані з євроінтеграційними  планами України – взяв участь у Ялтинському форумі, висловив свій протест із приводу поведінки окремих європейських консульств у питанні видачі віз, зробив низку інших політичних заяв.

Леонід КОЖАРА, народний депутат України 5-го скликання

Сама особистість Віталія Кличка викликає захоплення. І передовсім той факт, що він – не лише один із найкращих боксерів-важковаговиків сучасності, який, до речі, зламав стереотип суперчемпіона світу як звіроподібної гори м’язів із вузьким чолом, а й те, що Віталій (як і його брат Володимир) надзвичайно інтелігентна, освічена людина, вільно володіє кількома іноземними мовами, є знаним громадським діячем, перспективним політиком. Це, безперечно, не лише яскравий лобіст інтересів України у світі та її гордість, а й, напівжартома-напівсерйозно, золотий генофонд української нації.

<typohead type="1">Збігнєв БЖЕЗІНСЬКІ

</typohead>

84 бали

Колишній радник з питань національної безпеки президента Джіммі Картера Збігнєв Бжезінські – чи не єдиний переможець нашого рейтингу, який працював на позитивний імідж України ще до того, як вона стала незалежною. Його теза про те, що Росія без України ніколи знову не стане імперією, стала крилатою і впродовж доброго десятку років простежувались у тих чи інших рішеннях США та їх європейських партнерів. Книга Бжезінського «Велика шахівниця» стала, в свою чергу, настільною не для одного міністра закордонних справ країн посткомуністичної Європи.

Період часу, протягом якого Бжезинські опікується інтересами України, настільки тривалий, що одні наші експерти відзначали роль Збігнєва Бжезінського в організації першого державного візиту Президента України до США у 1994 році, а інші – новостворений за його активної участі Комітет між США і Європейським Союзом із питань України. Він продовжує доводити у Вашингтоні, Берліні та Парижі, що Україна – впливова європейська країна, а її членство в ЄС – в інтересах також і Європи.

Борис ТАРАСЮК, екс-міністр закордонних справ України

Збігнєва Бжезінського я знаю багато років – фактично з 1992-го. Саме йому належить ідея об’єднання політиків, урядовців, політологів в Українсько-американський консультативний комітет. Я також мав честь бути запрошеним до його складу. Завдання комітету полягало в тому, щоб серед впливових американських політиків поширювати інформацію про Україну, зміцнювати  роль і місце України у світі, зокрема і згуртовувати українську політичну еліту навколо зміцнення державної незалежності та розвитку українсько-американських стосунків.

<typohead type="1">Віктор ПІНЧУК

</typohead>

82 бали

Років три-чотири тому Віктор Пінчук навряд чи міг потратити у п’ятірку найкращих лобістів України у світі. Радше навпаки – завдяки кандидату в президенти Віктору Ющенку у владних офісах не однієї європейської країни дізнались про  те, як український завод з гордим іменем «Криворіжсталь» за смішні гроші придбав загадковий для тамтешньої публіки «зять Президента». Але такими ж швидкими темпами, як був перепроданий криворізький меткомбінат Лакшмі Мітталу, Пінчук нарощував меценатські м’язи, залучаючи до кола друзів України все більш знані обличчя. Українські ланчі в Давосі, активна участь в International Crisis Group, створення Ялтинської європейської стратегії й відповідні щорічні форуми – усе це дало змогу українському олігарху за досить короткий час перекваліфікуватись у відомого мецената.

І поки українські можновладці роздумували, чи створювати міністерство з питань євроінтеграції, чи ні, має бути відповідний пост віце-прем’єра чи краще його скасувати, потрібно виписувати Стратегію європейської інтеграції України чи можна обійтись без неї, – Пінчук налагоджував контакт із конкретними єврофункціонерами й проводив опитування серед європейців, чи хочуть вони бачити Україну в ЄС. Одним словом, робив усе для того, щоб навіть колишні опоненти Віктора Михайловича не могли відмовитись від участі у його міжнародних заходах – якщо, звісно, вони щирі у своїх євроінтеграційних переконаннях.

І навіть якщо припустити, що екс-президенти великих країн приїжджають у гості до Пінчука лише заради щедрих гонорарів, – бізнесмен завжди може зауважити: жоден із його колег по олігархічному цеху не поспішає витрачати свої так чи інакше зароблені кошти на євроінтеграційні проекти. Навіть якщо серед його лобістів – відставники, котрі в основному не мають жодних важелів впливу на прийняття рішень у Брюсселі чи Вашингтоні, а деякі (на кшталт екс-канцлера Німеччини Герхарда Шредера) – взагалі відверті євро скептики в питанні України. І навіть якщо діяльність Пінчука націлена передовсім на створення позитивного іміджу власної діяльності, що опосередковано переноситься й на імідж країни, а група YES, за словами одного з наших експертів, поки що не може похвалитися досягнутими результатами, які б відповідали заявленій меті – сприянню європейській інтеграції України.

Водночас, як зауважив інший наш експерт, Пінчук «має всі шанси стати в історії України першим представником нової генерації українських бізнесменів-олігархів, для яких підприємництво розглядатиметься не як «бізнес заради бізнесу», особистого багатства й піднесення над іншими, а як справа честі і гідності як власної, так і України».

Геннадій УДОВЕНКО, колишній міністр закордонних справ України

Ми з Віктором Пінчуком не союзники, але я високо ціную його діяльність щодо підвищення міжнародного іміджу України в різних сферах – це не просто меценатство. На нещодавньому форумі (у Ялті. –Авт.) він зібрав таких людей, як Білл Клінтон та Герхард Шредер – це дійсно велика заслуга.

Тарас КУЗЬО, ад'юнкт-професор Університету Джорджа Вашингтона

Усередині України найбільшим послідовним лобістом є Віктор Пінчук, який заснував Ялтинську європейську стратегію. Я не бачу інших українців, які працюють на те, аби підняти міжнародний імідж України, натомість є дуже багато тих, хто його підриває.


Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»

Віктор Пінчук створив неформальний міжнародний клуб, пов’язаний з ідеями європейської інтеграції України, – YES.Той факт, що до цього клубу залучені достатньо відомі й авторитетні політики, політологи, громадські діячі, українські та зарубіжні експерти, – надзвичайно важливий, оскільки таким чином відбувається вплив через лідерів громадської думки. Друга значна складова пов’язана з опитуваннями, які пройшли в європейських країнах стосовно їхнього ставлення до вступу України в ЄС – це важливо з точки зору політичного міжнародного піару і саме по собі є корисним кроком.

<typohead type="1">Андрій ШЕВЧЕНКО

</typohead>

54 балів

Андрій Шевченко цілком може претендувати на звання українського Девіда Бекхема – форварда, який давно перестав бути брендом лише для футбольної публіки. Він, як і британець, охоче позує зі своєю дружиною на обкладинках глянцевих журналів, активно спілкується з відомими будинками моди, не боїться потрапляти зі своїми синами в об’єктиви фотокамер і засновує благодійні фонди. Однак у нашому випадку цікавішою є інша паралель: так само, як сьогодні Бекхем – новоспечений тренер Лос-Анджелеса – усіляко пропагує все британське у Сполучених Штатах, Шевченко міг би стати очевидним «іміджмейкером» України не в одній європейській країні. Принаймні те, наскільки серйозно він підкоригував ставлення до українців у Італії –– одній із найпроблемніших країн з точки зору євроінтеграційної політики Києва – дає підстави вважати саме так. Погодьтеся, не кожному італійський прем»єр буде протирати черевик білою хустинкою. Навіть якщо цей прем»єр – епатажний Сільвіо Берлусконі.

Александер РАР, політолог (Берлін)

Спорт завжди був і залишається чи не найефективнішим способом для того, аби покращити чи виправити імідж країни. Для України сьогодні це особливо актуально: спортсмени можуть зробити те, що не вдається політикам, чвари між якими зруйнували позитивне ставлення до України, сформоване після Помаранчевої революції. Заходу, таким чином, сьогодні абсолютно незрозуміло, що відбувається в Україні.

Сергій СОЛОДКИЙ, редактор міжнародного відділу видання «Газета 24»

За кордоном дуже багато знають про Андрія Шевченка: іноземці досить часто, коли дізнаються, що ви з України, одразу запитують саме про нього. Знову ж таки – у нього досить позитивний імідж, а це сприяє поліпшенню іміджу України в цілому.

<typohead type="1">Вєрка СЕРДЮЧКА

</typohead>

33 бали

Своєю присутністю у десятці нашого рейтингу Вєрка Сердючка має завдячувати, в першу чергу, своїм другим місцем на цьогорічному Євро баченні – саме цей факт вказали у своїй аргументації всі без винятку експерти, які віддали сценічному образу Андрія Данилка ту чи іншу кількість балів. І цілком очевидно: якщо до цього виступу Сердючка могла претендувати максимум на роль лобіста України в Росії, то після Гельсинкі може зробити і свій внесок в промоушн на європейських теренах. Після Євробачення, яке на сьогодні фактично звелося до протистояння між посткомуністичними країнами, не один мешканець «старої Європи» здивовано зауважував: «Ми завжди думали, що Україна – це звичайна замкнута у собі пострадянська країна, а виявляється вона може бути дуже дотепною і самоіронічною».

Геннадій Удовенко, екс-міністр закордонних справ України

У мене було негативне ставлення до образу. Але те, що відбулося в Гельсинкі – друге місце на Євро баченні, - безумовно, свідчення того, наскільки тактично і художньо він (Данилко – Ред.) зіграв на імідж України.

 

<typohead type="1">Віктор ЮЩЕНКО

</typohead>

31 бал

Щоб потрапити до нашого рейтингу, Віктору Ющенку не обов’язково було впродовж останніх двох років дотримуватися гіперактивного графіку візитів – головний внесок для промоції України за кордоном він зробив, стоячи на київському Майдані у листопаді 2004 року. Як доречно зауважив один із наших експертів, під час Помаранчевої революції Ющенко організував Україні такий піар, який не зміг би навмисне зробити жоден рекламіст за шалені гроші.

Інша справа, що Помаранчева революція виявилася, користуючись цією ж термінологією, одноразовою піар-акцією. А для країни, яку десятиліттями розглядали у невід’ємній зв’язці з Росією, країни, яка до Помаранчевої революції встигла «прославитися» лише кількома гучними міжнародними скандалами, однієї (хай навіть такої потужної) акції виявилося замало. Принаймні для того, аби позбутися сумнівної репутації «напів-Білорусі» й бути визнаною у Брюселі «своєю».

Відверто дивував і сам Віктор Ющенко: серед безлічі країн, які він відвідував як Президент, були Південна Корея і Японія, але не фігурувало, наприклад, Канади – країни, де знаходиться чи не найпотужніша українська діаспора. Президент намагався «з ноги» відчинити для України французькі двері до ЄС, хоча цілком зрозуміло, що при Жаку Шираку це було марною тратою часу, і друг Віктора Андрійовича Міхаїл Саакашвілі міг йому підказати, що з проекцією на майбутнє більш доречно налагодити контакт з Ніколя Саркозі. І, нарешті, Віктору Андрійовичу навряд чи варто було при кожній слушній нагоді оголошувати дату вступу України до Світової організації торгівлі – руйнуючи імідж відповідального за свої слова політика, він тим самим несвідомо псував імідж України як прогнозованого та відповідального партнера.

Райнер ЛІНДНЕР, Фонд науки і політики (Берлін)

Завдяки зусиллям Віктора Ющенка багато хто за кордоном дізнався про Україну взагалі як про країну – він проробив дійсно важливу й серйозну роботу. І, насправді, навіть сьогодні небагато людей можуть ідентифікувати когось ще з українських політиків, окрім нього.

<typohead type="1">Юлія ТИМОШЕНКО

</typohead>

26 балів

«Ікона Помаранчевої революції» – саме так аргументувала більшість експертів присутність у нашому списку Юлії Тимошенко. Отож, як бачимо, її заслуги в лобіюванні України за кордоном, так само як і Віктора Ющенка, зводяться до часів Помаранчевої революції. Однак тут важливо зауважити, що, на відміну від Віктора Андрійовича, Юлія Володимирівна могла б виступити ефективним лобістом України у дещо обмеженішому колі країн. По-перше, тому, що за кордоном вона зазвичай намагається вирішувати виключно внутрішньополітичні завдання (останнє – проведення дострокових виборів), а не, по можливості, подбати про певні інтеграційні речі. Складно навіть уявити, щоб Тимошенко всерйоз переймалася такими питаннями, як зафіксована в новій посиленій угоді між Україною та ЄС перспектива членства, як набуття Плану дій щодо членства в НАТО, як лібералізація візового режиму для українців чи якомога швидший вступ України до СОТ, що дасть змогу розпочати з Євросоюзом переговори про створення зони вільної торгівлі.

По-друге, її популістські нотки доволі не однозначно сприймаються елітою в західних країнах, які європейці між собою називають «англосаксами». Разом з тим, необхідно зазначити, що нам відомі випадки, коли президент однієї з країн «нової Європи» на двадцять хвилин затримався на зустріч з Віктором Ющенком, тому що мав розмову з Юлією Володимирівною. Також напевно ні для кого не є секретом зворушливі листи, які напередодні свого обрання президентом надсилав Юлії Володимирівні Ніколя Саркозі: то висловлював жаль, що їй не вдалося вдруге стати прем’єр-міністром; то шкодував, що вони не змогли зустрітися у Парижі навесні цього року. Отож, поле для лобізму України в Юлії Володимирівни достатнє, головне – бажання ним скористатися.

<typohead type="1">Міхал КАМІНСЬКІ

</typohead>

23 балів

Досить несподіваний переможець нашого рейтингу – депутат Європарламенту від Польщі – опинився у десятці в першу чергу тому, що за останній рік устиг зарекомендувати себе як дуже наполегливий прихильник членства України в Європейському Союзі. Саме він зробив усе можливе, аби Європейський Парламент нещодавно проголосував за те, щоб у новій, посиленій, угоді таки була зафіксована для України перспектива членства в ЄС.

Міхал Камінські намагається працювати з Україною і в «практичному полі». Так, саме він нещодавно запрошував до Європарламенту групу молодих українських науковців і експертів, яким безапеляційно відмовило у візі бельгійське консульство. Камінські не став замовчувати цей факт, і в результаті справа набула доволі потужного розголосу.

Заради справедливості варто зауважити, що деякі наші експерти називали Міхала Камінського у числі «групи польських євродепутатів» на зразок Броніслава Геремека, Януша Онішкевича (кардинально розходилися думки лише з приводу нинішнього віце-президента Європарламенту Марка Сівця). Однак голосів за Міхала Каменського – представника пропрезидентської «Право і справедливість» (ПіС) – виявилося все ж таки більше. Хоча деякі учасники опитування й звертали увагу на те, що він, як і інші, «намагається лобіювати Україну як потенційного кандидата на вступ до ЄС, проте не завжди вдало й професійно, оскільки не завжди володіє реальною ситуацією у відносинах між Україною і Євросоюзом, не має достатньо повноважень і реальних можливостей для зміни цього клімату відносин».

Олександр СУШКО, заступник директора Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Міхал Камінські – автор доповіді Європейського Парламенту, де вперше на офіційному рівні робиться висновок про необхідність надання Україні перспективи членства в ЄС.

<typohead type="1">Юрій АНДРУХОВИЧ

</typohead>

21 бал

Юрій Андрухович фігурував у нашому опитуванні як письменник, «твори якого перекладаються у Європі, тим самим створюючи позитивний імідж Україні». Однак майже всі додавали, що Андрухович, на відміну від багатьох своїх колег по перу, не просто літератор –– він один із тих, хто дійсно переймається: видадуть Україні ордер (кажучи його ж словами) на проживання у «спільному домі» (тобто Європейському Союзі) чи ні. Андрухович вважає, що Європа, як поезія: «така субстанція, на яку весь час треба чутливо реагувати». Письменник вірний думці, що українське питання щодо ЄС це насправді питання загальноєвропейське, а бути просто сусідами ЄС – це бути нижчим сортом. Сподіватимемося, що це Юрій Андрухович послідовно доводить і в Німеччині, де він останніми роками проводив досить багато часу.

Сергій ЄВТУШЕНКО, виконавчий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва

Український письменник, який торік отримав значні перемоги на своїй ниві у Європі й таким чином зробив там Україну відомою не лише як країну з частими політичними кризами, знаними спортсменами, але й такою, де розвивається власна самобутня та цікава література.



Назад до списку

12:25 (12.11.2019)
Трамп обіцяє цього тижня опублікувати текст найпершої розмови з Зеленським

12:07 (12.11.2019)
У Нафтогазі розповіли що станеться, якщо контракту з РФ не буде

10:25 (11.11.2019)
Арахамія лякає, що ініціатива "Голосу" про вихід з Мінських угод загрожує скасуванню санкцій проти РФ

10:22 (11.11.2019)
Зеленський звільнив Геруса з посади свого представника в Кабміні і призначив натомість Перевезенцева

20:02 ( 9.11.2019)
МЗС РФ прокоментувало рішення Суду ООН на користь України

no news in this list.

no news in this list.

Продається домен
правда.укр

Ідеально підходить для новинного сайта, чи інтернет-газети.
Вартість домена - 2500 USD

Контактна інформація
cu_pol@yahoo.com

11:02 (31.10.2019)
Вже чотири села погодилися увійти до складу майбутньої Львівської ОТГ

10:58 (31.10.2019)
Віртуальні медичні картки є майже у всіх львів'ян

14:25 (30.10.2019)
"Золота лихоманка": на чиєму боці Аваков?

14:34 ( 1.11.2019)
Розглядаємо декілька концепцій подвійного громадянства – Пристайко

14:32 ( 1.11.2019)
Три фракції просять викинути Яременка з крісла глави комітету Верховної Ради

11:46 (31.10.2019)
Верховна Рада зняла недоторканність і дозволила арешт Дубневича

15:18 (30.10.2019)
Віцепрем'єр пояснив генсеку НАТО, чому не подаватиме заявку на ПДЧ

Lolitastad Stockholm, Sweden Flyttstädning i Stockholm - Städhjälp från Lolita Städ We are cleaning company located in the Stockholm city, Sweden

21:26 (31.10.2019)
Рада повернула кримінальну відповідальність за незаконне збагачення

10:21 (31.10.2019)
Богдан зізнався, що Хорошковський курує митницю

17:22 (11.11.2019)
Вартість проїзду у львівських автобусах планують підняти до 8 грн

18:34 ( 9.11.2019)
Зеленський доручив Кабміну розробити закон про стандарти новин

21:23 ( 8.11.2019)
Втрати на Донбасі: один військовий поранений, один помер від ран

19:39 ( 8.11.2019)
Дубневич вийшов із СІЗО

09:10 ( 7.11.2019)
Автомобіль який підірвали у Києві, належить директору фармкомпанії

Блок статей, Каталог статтей

20:17 (31.10.2019)
Рада ухвалила закон про відокремлення ГТС від "Нафтогазу"

08:36 (20.10.2019)
"Наша стройка" предлагает чердачные лестницы и другую продукцию для дома и квартиры

Центр політичних досліджень. Суспільно-гуманітарний консорціум «Ґенеза».
© 2004. КуПол (Культура і Політика). Всі права застережено.
© 2004. Розробка WebКузня