Кожен політик представляє певну групу населення за психологічним типом.

Як політичний психолог я дивувався – виборів не повинно було бути. Адже за рік суспільство не змінилося. Тому і ці позапланові вибори нічого насправді не можуть змінити – також домінує 5 політичних сил (те, що Мороз помінявся на Литвина, – не робить погоди). Казка застигла в часі.

Хіба політичні процеси в нашій країні можна назвати казкою? Скоріше фільмом за Хічкоком...


Віктор Янукович

Ось візьмемо, наприклад, Кощія Безсмертного. Зрозуміло, що «Кощеюшко» – це Янукович. Він "над золотом чахне", але в нашій політичній казці він як персонаж ще не вбитий – він досить активний на політичній арені.

Баба Яга – завжди живе в лісі – вона мати-одиначка, вона завжди проти, завжди все хоче контролювати. Це – Юлія Володимирівна, дуже красива «Баба Яга».

У нас є, безумовно, Соловей Розбійник – він завжди кричить і лається. Ось пан Жванія піймав Солов`я-Луценка в мішок і тепер «лякає» ним людей. Таким чином, Соловей Розбійник – «в полоні» у Жванії.

У нас є ще один казковий персонаж, це Щезник – Литвин (він же – Лісовик). Теж живе в лісі і може прислужувати і тим, і іншим, постійно перебігаючи з одного табору в інший.

І, звичайно, «цар-батечко» – Ющенко, який любить пасіку і завжди говорить про мир. Дуже чіткі психологічно застиглі персонажі...

Чи буде кінець у цієї казки?

Він ще далеко. Не постаріла Баба Яга, ще достатньо молодий Кощій Безсмертний, ще не визрів Іван Дурень, який може подолати Кощія.

А хто з наших політиків тягне на роль Івана Дурня?

Раніше я віддавав цю роль Луценку, але він як персонаж "помер", він змістився і став Солов`єм Розбійником. Йому треба було йти на вибори окремо. Багато йому радили, але він так і не зважився і тому не став головним героєм, перетворившись на «хулігана» Солов`я Розбійника, та ще у Жванії в грошовому мішку. Та і для партії Ющенка бренд Луценко абсолютно нічого не додав...

Юрій Луценко, В`ячеслав Кириленко

Звичайно, пригадайте, адже і в дитячій казці батько посилає спочатку старшого сина, потім середнього, – поодинці – і лише третій добивається мети. Луценко, Кириленко – це ті два перші сини. Їх завданням було убити Кощія Безсмертного, але вони не змогли цього зробити. У казці, коли Іван Дурень підходить до Кощія, у того в саду – ціле кладовище тих, кому не вдалося перемогти лиходія.

І хто ж тепер врятує царівну від Кощія Безсмертного?

На політичній арені, можливо, до президентських виборів, повинен з`явитися новий персонаж – Іван Дурень, всіма обожнюваний. У мене, правда, є одне припущення.

А Ви досліджуєте дитячі переживання політиків?

Так, це дуже важливо... Кожний з нас любить казки, тому що вони завжди відображають наші сімейні відносини в дитинстві. З того, що було в сім`ї, зростає дитина.

У Януковича працює дитячий страх перед батьком. Він виховувався бабусею. Коли батько приїжджав, напевно, був дуже суворий з маленьким Вітею. Мабуть, і ляпаси одержував. Це чітко видно з його взаємин з Ющенком. Іноді прем`єр дуже боїться Президента. Зверніть увагу, коли його викликає на килим Президент, Янукович виходить з опущеною головою і на все погоджується. Ніби не повинен був погоджуватися... А на відміну від нього, Юлія Володимирівна не має такого типу страху. Коли вона слухає, завжди киває головою, неначе з кимось говорить в голові. Судячи з усього це її мати.

Всі люди сприймають світ через відносини в своїй сім`ї?

Так. Наприклад, Янукович бачить світ через бабусю і батька...

У чому це виявляється?

За Эріксоном, до двох років він стійко спокійний, а з двох, після смерті матері, його стабільність рушиться. Тому у Януковича по життю через кожні два роки – криза. Якщо прослідкувати його біографію, зльоти і падіння, вони йдуть дворічними циклами. У Тимошенко це пов`язано з тим, що її виховувала мати.

Особовий аналіз допомагає розкрити кожного політика. Вони згадують своє дитинство. Я збираю їх вислови і вивчаю їх дитинство. Роблю висновки. Потім, з`ясовується, що за ними йдуть полчища людей, які, безперечно, близькі їм за психотипом.

Одна частина країни проголосувала за Партію регіонів, приблизно стільки ж за БЮТ. Чому психологічні типи українців різних регіонів так розрізняються?

Потрібно відстежувати ситуацію в сім`ї 50 років тому. У той час в Донецьку, Дніпропетровську, Харкові культивувалася стабільно-стійка робоча сім`я з хорошою зарплатою, яку приносив батько. Батько-годувальник, як правило, пив і грав вечорами в доміно на вулиці. Мати або працювала, або була домогосподаркою. Ось така сімейна традиція. Можна сказати, що це люди «з царем в голові» – з міцним батьком. Голосуючи за Януковича, люди голосують за стабільність, як вони розуміють її з дитинства.

А, скажімо, в Західній Україні в 50–60-і роки – це катастрофа. Багато сімей вивезли до Сибіру, НКВД «прошерстило» всіх чоловіків, багато з них репресували. У центральній Україні багато чоловіків загинули на війні. І матері виховували самі своїх дітей, тому ця частина України так активно голосує за Юлю.


Юлія Тимошенко

Психологічний стан суспільства оцінюється його лідерами. Люди підсвідомо симпатизують тому політичному лідерові, психологія якого співпадає з їх психологічним типом. Те, що Юлія Тимошенко набрала на 8 відсотків більше, ніж рік тому, – для мене сигнал: психологічний стан суспільства змінився у бік істерії. Вона представляє ту групу населення, яка хоче все узяти під контроль – це істеричні матері, жінки, які виховували дітей без батька.

Якщо ми проаналізуємо мову Тимошенко, ми почуємо в тексті багато слів про контроль. Буквально днями вона коментувала ситуацію в Дніпропетровську, багато раз повторюючи слово "контроль": потрібно узяти під контроль всю газотранспортну систему, щоб навести порядок...

За Юлію Тимошенко проголосувала величезна кількість людей. Чи означає це те, що третина українців підсвідомо хочуть перебувати під авторитаризмом і міцною рукою?

Ні. Це інший контроль – материнський, м`який. Контроль, коли в сім`ї немає батька. Вона підсвідомо хоче стати мамою для всієї країни. Авторитарний контроль – у Януковича.

Багато хто називає Юлію Тимошенко жорстким диктатором...

Нашими психологами виявлений цікавий факт – жоден з відомих диктаторів не виховувався матір`ю-одиначкою. Наполеон, Гітлер, Ленін, Сталін - усі вони з багатодітних сімей. Такими людьми керує, в першу чергу, психологічний страх – перед матір`ю, особливо перед батьком, якого людина повинна смертельно боятися. А, як відомо, Юлію Володимирівну виховувала одна мати, без рідного батька. Тому і страху перед ним у неї просто немає.

А Схід України жадає сильної влади?

Людям, які голосують за Януковича, потрібний батько, який все за них вирішує. Це відображає відносини в типово шахтарських сім`ях – стійкість і стабільність, за всяку ціну.

А можна сказати, що це працює ген раба?

Звичайно. Це йде від бідності, від невпевненого дитинства. Якщо ми почнемо згадувати своє радянське дитинство – краще не згадувати.

Слухаючи Вас, здається, будь-кому нескладно «прочитати» комплекси відомих людей.

Дізнайтеся про мрію людини, прослідкуйте її витоки, і ви всі зрозумієте. Витік – до двох-чотирьох років. Більш того, якщо на вас звалитися мільйон, ви відразу ж реалізовуватимете свої нездійснені дитячі мрії. Якщо у вас не було в дитинстві машинок – ви станете колекціонувати автомобілі. Якщо у дівчинки були мало суконь – вона завалить свій гардероб одягом.

Від Луї Віттона...

І від багатьох інших відомих модельєрів. Якщо мало взуття, ви купуватимете 200 пар, і всім про це будете розповідати, як це робить Кільчицька.

Ганна Герман

Це – бабуся. Зараз він оточив себе такими ось «бабусями». Для нього Ганна Герман, Олена Лукаш – втілення психологічного типу його бабусі. До речі, у зв`язку з цим цікаве оточення Тимошенко. Воно складається з чоловіків жіночого типу – м`які руки, вкрадливий голос. Візуально вони не схожі на самців. «Самці» з цього блоку повилітали – Бродський, Волков, з Лазаренком конфлікт.

Чому?

Вона не звикла взаємодіяти із справжніми чоловіками, вона може взаємодіяти з людьми, у яких психологічний тип її мами і бабусі. До того ж вона все прагне тримати під контролем. Це видає той факт, що до двох років у Тимошенко було дуже тривожне дитинство. І вона це широко виносить в суспільство. Їй треба все і всіх контролювати. Мені розповідали, що в приймальні у Тимошенко стоїть сувенір – газовий кран, а на ньому орлиця. Це символ вічного контролю. 

По-вашому, хто зараз стане прем`єр-міністром?

Як політичний психолог можу припустити, що це буде представник Президента. Це важливо для стабільності в країні... Хтось виникне «абсолютно несподівано». За Тимошенко можуть «абсолютно випадково» не проголосувати в парламенті. Хтось захворіє, наприклад. І тоді Президент буде вимушений, у жодному випадку не розвалюючи демократичну коаліцію, запропонувати свою креатуру.

Ваші дослідження фінансує якась політична сила?

Зараз вже ні. Я незалежний. У мене є свій капітал. Політична психологія – моє хобі. Мені це дуже подобається. Всі ці дослідження потрібні, скоріше, мені самому.

Чи може «політична психологія» спрогнозувати, що буде в Україні через 50 років?

Нічого поганого не буде. Нас поглинає глобальний світовий процес, межі відкриті. Ми все-таки не третя країна. Виросте нове покоління політиків без всіх цих комплексів. І все у нас буде добре.