Це мала бути дуже робоча, рядова прес-конференція, на якій посол хотів підсумувати вісім років правління Володимира Путіна і закликати співвітчизників, які живуть в Україні, прийти на вибори проголосувати. Для цього навіть роздали список виборчих дільниць у різних містах України.

Очевидно, розуміючи, що для українських ЗМІ аналіз успіхів російського президента - не найцікавіша тема і далеко не безперечне твердження, Віктор Степанович був короткий. Практично одразу він перейшов до запитань, і намагався відповісти на всі.

Віктор Степанович про співпрацю російського керівництва з українським відповів традиційно: ми працюємо з будь-якою українською владою. Відносини наші двосторонні поліпшуватимуться. А про газ... І щодо газу проблеми вирішуватимуться, тільки платити охайно треба. А щодо сьогоднішньої ситуації Турчинов ось повідомив, що гроші вже переказані, значить, питання вирішується. Проблеми потрібно вирішувати, є РосУкрЕнерго, УкрГазЕнегро, є Нафтогаз. І ніхто не сказав, що не платитимемо. Але як цю схему облаштовувати? Ми ж бачимо, УкрГазЕнерго відчужене, а воно є головним утримувачем платних справ по Україні. Ну я так розумію, що це питання не просте. Затягувати не можна, платити потрібно і контракти, угоди потрібні. Час іде, а працюємо не знати як, завтра скажемо, це ми не взяли, це ми не одержали. І заборгованість узгоджена, і ціна узгоджена, вона не змінюється. Отже треба все правильно оформлювати... Оперативність потрібна тут. Питання болюче...

Дурні люди, які думали, що афоризми і www.statuses.biz статусы Черномирдіну пише Шендерович, з усіх наступних питань видно, який Віктор Степанович маестро імпровізації.

Вікторе Степановичу, Росія зараз зайняла дуже чітку позицію щодо невизнання незалежності Косова. Але, пам`ятається, в 1999 році саме ви переконали Мілошевича прийняти умови Вашингтона. Тоді серби мусили піти з Косова, туди ввійшли іноземні війська, озброєні не тільки особистою зброєю. І там, на території Косова, не залишилося російських військових. Могли б ви це прокоментувати. Тоді пішли, а нині – захищаєте...

Можу, тільки ось незрозуміло, і ви питання отак сформулювали. А знаєте, чому зараз Сербія ганяє всіх по вулицях, палить і трощить? За що? Я вам пояснюю, за те, що Сербія бореться за виконання тієї резолюції. Ось що таке 1999 рік. І не Черномирдін умовив Мілошевича, було ухвалено адекватне рішення, щоб зупинити війну тоді. І вам би це слід було знати.

Тоді військові з вашої делегації пішли з переговорів...

Хто вам це сказав... Були окремі військові, у яких була своя думка. Історія показала, ось що означає відступити. Погане питання.

Вісім років президентства Путіна характеризують як період згортання громадянських свобод і свободи слова...

А ви можете навести приклад несвободи слова?

Можу. Ось коли обрали президента Чечні Кадирова, жоден з російських телеканалів не повідомив, що його вважають замовником вбивства Ганни Політковської.

А ви самі знаєте, хто президента Ющенка отруїв?

А в останній раз російські телеканали в новинах чомусь не повідомили про перемогу Володимира Кличка.

Як? Та я по Москві дивився. Була трансляція...

У недільних новинах і спортивних випусках НТВ не було. Ви вважаєте, в Росії є і свобода слова і демократія?

А ви по мені хіба не помічаєте? Хіба немає свободи?! Є! Ну, так а що ще? Адже я громадянин Росії.

А ви після виборів ким себе бачите? Можливо, Путін запропонує вам увійти до уряду?

Подивимося, як складатиметься обстановка. У травні буде сім років, як я працюю в Україні. Ще залежить, яка тут буде обстановка. Почне працювати парламент, почнуть працювати всі гілки влади. Сподіваюся, що в політичному плані Україна заспокоїться. Що стосується моєї роботи... Я все життя своє завдання виконую і виконав в основному. А якщо доведеться вибирати, то як складеться...

Як Росія сприйняла те, що Україна вступила до СОТ? І які зараз перешкоди можуть виникнути на шляху Росії?

Радий, що Україна вступила. І це дуже правильно. Ми більше працюємо з СОТ, ніж Україна, і сподіваюся, що цього року вступимо. Я можу інше сказати, це в нас не таке актуальне питання. У нас є позиція, ми від неї прагнули не відступити. Ми не могли погодитися з усіма нормами і правилами, які діють у СОТ. Прийняти чи не прийняти - не від СОТ залежало. А від того, яку ми самі готовність виявимо. Ми могли і п`ятнадцять років тому вступити. Погодилися б з усіма тими положеннями, які діють у СОТ і, будь ласка, і ви - в СОТ. Але ми не могли це зробити, ми і сьогодні інтереси відстоюємо. По деяких позиціях просто ми не готові бути у СОТ.

Як ви оцінюєте поїздки Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко до Москви? Чи не є це оглядинами, з ким краще буде працюватися Москві?

Кого виберуть, з тим і працюватимуть. Був Кучма - працювали з Кучмою, прийшов Ющенко - працюватимемо з Ющенком. Ну уряд у вас тут частіше змінюється – не встигаємо стежити, в обличчя не всіх знаємо, але все одно працюємо.

У книзі «Газпром - нова зброя Кремля», про вас пишуть, як про творця цієї компанії. У нас люди, що стоять біля витоків приватизації якогось підприємства, входять до ради його директорів, мають там свій пакет акцій. У вас є іменний пакет компанії Газпром?

Про раду директорів я теж так думаю, треба ж... Що «Газпром» такий, я дуже радий. Це була моя робота, мені довелося перетворювати Газпром на компанію. Це була перша компанія в СРСР, мені та моїй команді це далося дуже нелегко. Це був експеримент, великих зусиль потребувало умовити керівництво перетворювати підприємство. І це було дуже правильно. Коли почався розвал СРСР, Газпром єдиний встояв, сам працював, і для Росії дуже багато зробив. Система, яку ми зробили, вона краща в світі. Я пишаюся своїм Газпромом. І тими людьми, які там працюють. Ця компанія несе колосальне навантаження. Ми видобуваємо 530 мільярдів кубів газу. І де видобуваємо? У найекстремальніших умовах. У Західному Сибіру, на півночі Західного Сибіру, де вічна мерзлота, мерзлота льодовикового походження, де товщина криги понад п`ятсот метрів. Ви уявляєте, як навантаження сотні тонн, свердловину утримати в льодах. І нафтовики в таких же умовах працюють. І все робиться своїми російськими інститутами, ми ніде нікого не залучали, тільки устаткування купували. Але всі інженерні рішення приймають вітчизняні інститути, і інститути, які розташовані в Україні. Київський інститут і Дніпрогаз. Щоправда, вони вже не такі як тоді. Ну, це у вас добре питання.

Щодо моїх акцій... Хоча ви все одно не повірите. Річ у тому, що коли створювалася акціонерна кампанія, я вже працював головою уряду і я не мав права мати там акції. Я можу більше сказати, мої діти, обидва моїх сини працюють в Газпромі, мали акції. І щоб не було розмов, питання делікатне, продали акції. Часи змінюються, тепер на це можна по-іншому дивитися, але чого немає, того немає.

Р.S. Так, одне запитання Віктор Степанович залишив без відповіді, швидше за все просто не розчув – адже він уміє відповідати. Питання було таким: чи не нудно проводити вибори Президента Росії без справжнього опозиційного кандидата?