Власне, ці процеси стосуються не лише Львівщини, де губернатор не зміг забезпечити більш-менш пристойний результат пропрезидентської політичної сили – вся Західна Україна, окрім хіба що Закарпаття, продемонстувала невтішні для Банкової тенденції.        

З іншого боку, Олійник був одним із небагатьох «нашоукраїнських» губернаторів, які протрималися на посаді з першої хвилі «помаранчевих» призначень, і вважався одним із найбільш лояльних до Президента Ющенка. Майже не було сумнівів, що й після відставки Олійник не зникне з політичного схилу, хай і далеко не першого рівня. Так і сталося: він, як і деякі інші голови ОДА, був призначений радником  Президента України.

Ідеї, які висловлює нині Петро Михайлович, на перший погляд видаються дещо наївними – і стосовно єдиної партії на базі блоку «Наша Україна», і стосовно стабілізації коаліції НУНС-БЮТ й приєднання до неї блоку Литвина, й щодо домовленостей щодо участі у президентських виборах-2010. Наприклад, Олійник вважає, що цілком можливо домовитися про єдиного кандидата від демократичних сил і ним, поза сумнівом, повинен стати чинний Президент Віктор Ющенко. Щоправда, реалії свідчать, що якщо це й можливо, то хіба що завдяки якомусь диву...

«За гарантій прем’єрства Тимошенко мала б згодитися, що на президентські вибори від демократичної більшості висувається єдиний кандидат – Віктор Ющенко»

Петре Михайловичу, чим ви займаєтеся на посаді радника Президента?

Знаєте, коли переходиш на будь-яку іншу посаду з посади голови обласної держадміністрації, розумієш, що до цього часу сидів на галері, прикутий до весла, і не міг з тієї галери зійти: ніякі об’єми ніякої роботи не можна порівняти з посадою губернатора.

Сьогодні я маю кілька конкретних завдань: я вже підготував для Президента України докладну аналітичну записку по українсько-польських стосунках. Сьогодні вся моя аналітика концентрується саме навколо цього питання: що потрібно зробити і щодо митних переходів, і в контексті проведення Євро-2012, і щодо візового режиму між Україною і Польщею. Також у травні місяці в Україну приїжджає держсекретар Ватикану кардинал Тарчізіо Бертоне – друга особа в ієрархії Ватикану, і я займаюся підготовкою його візиту.

По-друге, я готую пропозиції щодо розв’язання регіональних проблем: у тих питаннях, про які сьогодні говорить Президент - щодо формування бюджету, енергозбереження і т.ін., тобто про ті реальні регіональні проблеми, які на сьогодні існують.

Були всякі чутки, чому ви написали заяву на звільнення з посади Президента. Це було досить несподівано, зважаючи на те, що вас довгий час вважали одним із найвірніших йому людей і державних управлінців. Що саме стало для вас поштовхом для цього вчинку?

Поштовхом було те, що я більше не зміг виконувати обіцянки, які свого часу давав Президентові й людям – ті обіцянки й завдання, які були сформовані на Майдані...

Які саме обіцянки і завдання ви маєте на увазі?  Економічні чи політично-ідеологічні – щодо єдиної демократичної партії, щодо електоральних завдань від «Нашої України» й Президента «догнати й перегнати» БЮТ на виборах-2007 на Львівщині, ще щось?..

Я би не виділяв їх, бо економіка, політика, соціальна сфера у нас переплетені. Але коли, наприклад, голову районної держадміністрації знімають без подання губернатора, це означає, що губернатор стає людиною, яка не має впливів на реальне управління територією. Реальне управління формується через важелі, які окремі працівники Секретаріату Президента просто забрали! І ці важелі потрібні не для реалізації моїх амбіцій чи інтересів, а для виконання обіцянок, даних виборцям владою – без них втрачається контроль над ситуацією! І коли я дізнаюся із преси, що звільнено голову однієї із райдержадміністрацій без мого відома, що я повинен думати?..

З іншого боку, подібна ситуація і з Кабінетом Міністрів: наприклад, на одному із наших митних переходів ми  виловили найбільший контрабандний вантаж за всю історію України – 32 вагони з м’ясом! На наступний день ця митниця була ліквідована. При цьому ніхто із обласної державної адміністрації не був поставлений до відома, що відбувається! У відповідь на запит в Кабмін – жодних пояснень!

Тому коли я побачив, що йде така взаємна дискредитація і компроментація, я зрозумів, що не можу бути ефективним на своїй посаді, й ті завдання, які переді мною ставив Лідер, в таких умовах виконати неможливо. Я переконаний, що сьогодні альтернативи для об’єднання демократичних сил немає - неможливо ще раз дати людям привід для розчарування! Тому повинні бути дуже чіткі і прозорі правила гри, напрацьовані як Секретаріатом Президента, так і секретаріатом Кабінету Міністрів. Відсутність цих правил і стала для мене поштовхом для того, щоб я написав заяву...

Про яке об’єднання демократичних ви говорите? Тих, що входять в парламентську коаліцію – НУНС і БЮТ? То вони вже формально об’єднані, і що? Чи про створення єдиної партії на базі «Нашої України»? Чи ще про якесь поки що невідоме об’єднання?    

Є два рівні цих об’єднавчих стосунків: по-перше, стосунки на рівні формування єдиної пропрезидентської проукраїнської демократичної партії, яка захищатиме національні інтереси. Я, звичайно, маю на увазі об’єднання «Нашої України» в єдину партію.    

Другий рівень – це формування демократичної більшості на основі блоків НУНС і БЮТ. Скільки б ми не говорили, що все йде погано, скільки б не звучали взаємні обвинувачення і була взаємна недовіра, але іншого шляху для демократичного розвитку України поки що немає!

Я не хочу звинувачувати жодну із сторін, але мушу сказати, що всі ми винні в тому, що між нами всіма розбрат, але ми зобов’язані знайти порозуміння. І, по-перше, створити єдину пропрезидентську партію, по-друге - демократичну більшість. Якщо ж цього не станеться, програють всі, і в першу чергу, Україна...

Таке враження, що ми з вами говоримо на початку вересня 2007-го, у самий розпал виборчої кампанії. Але ж, наприклад, коаліція НУНС-БЮТ де-юре є – правда, з 227 голосами де-факто трохи складніше. То до чого ви закликаєте у форматі чинного парламенту?  

До формату прямої й відвертої домовленості - з врахуванням всіх стратегічних інтересів коаліції, локальних інтересів політичних сил, які до неї входять, - для реанімації справжньої коаліції. Бо якщо навіть створено партія «Єдиний центр», це не означає, що повинна розвалитися коаліція...

Ви натякаєте, що необхідно залучити до цієї коаліції ще когось – наприклад, Блок Литвина?      

Я думаю, що в першу чергу нам потрібно домовитися між Блоком Юлії Тимошенко і НУНС. І, безумовно, ви праві, що Блок Литвина дозволить зробити цю більшість стабільною – тоді вона не залежатиме від настрою одного, двох чи п’яти депутатів.

А про що саме мають домовитися БЮТ і НУНС ще? Уже, здавалося б, домовилися про все чи майже все, що можна, і підписали не одну угоду – ну і?

Ці домовленості повинні стосуватися президентських виборів. Думаю, було б правильно й логічно, якби ми сьогодні сказали, що уряд працюватиме весь відведений йому термін, і новий його склад буде поданий Президентом після чергових президентських виборів. А Юлія Володимиріна, думаю, повинна зробити зустрічний крок, згодившись, що на президентські вибори від демократичної більшості висувається єдиний кандидат – Віктор Ющенко. Це те, що стосується позицій Президента й прем’єр-міністра.

Тобто йдеться про домовленості щодо єдиного кандидата на президентських виборах, питання гарантій прем’єрства для Юлії Тимошенко, узгодження позицій із стратегічних питань, які стосуються різних сфер державного управління... Про все це повинна відбутися відкрита розмова! Адже ж реально політики в кулуарах про це говорять?

«Ситуація на Львівщині в ручному режимі почала керуватися з Києва»

Ну, реально політики в кулуарах говорять про трошки інше – зокрема про те, що якщо не сьогодні-завтра, то через місяць-півтора відбудеться відставка Кабміну...      

Це буде найгірше для України!..

Може статися й так, що зважаючи на економічну ситуацію, некеровану інфляцію і т.ін. Тимошенко піде у відставку сама...  От про що говорять політики в кулуарах...

Ну, ви ж знаєте настрої людей?

Я знаю, що підтримка Юлії Тимошенко, наприклад, у Києві й Львові, більша, ніж у НУНС...Тимошенко зараз на підйомі у тих регіонах, де дістала підтримку на парламентських виборах 2007-го...

Так, вона на піку популярності. Але справа в тому, що ми вперше сформували проукраїнську більшість в парламенті, тому потрібно всі деталі, недомовки й нерівності відкинути. Єдиний шлях до ефективності – це відкрита і жорстка домовленість, зняття всіх образ і взаємних звинувачень, пошук спільної програми дій. Бо якщо зараз почнеться чехарда з відставками або самовідставками, Україна від того кожен день слабшатиме!..

Якщо б була демократична більшість, чесні жорсткі домовленості між НУНС, БЮТ і Блоком Литвина, ми мали б шанс мінімум на п’ять-сім років надати Україні мінімальну перспективу...

Ви назвали три політичні сили, в кожній із яких є свій кандидат на президентські вибори. Як можливо, зважаючи на це, домовитися про єдиного кандидата, та ще й про Віктора Ющенка, у якого рейтинг нині далеко не той, що був у 2004-му? За яких умов Юлія Тимошенко відмовиться від участі у цих виборах?

Мені здається, що вона відмовиться за умови, що залишатиметься прем’єр-міністром. Якщо їй гарантуватиметься прем’єрство, а вона порушить домовленості, то люди її не зрозуміють...

Про які гарантії у нашій політичній системі тотальної недовіри (що багато в чому виправдано) може йтися? Дивіться, навіть програма її уряду так і не затверджена у ВР! А Литвин – потенційний, за вашою версією член цієї коаліції, взагалі відмовився голосувати за «Український прорив», якщо не будуть прийняті пропозиції його блоку. І його теж можна зрозуміти!..  Тобто абстрактно всі б, напевно, згодилися з вашою концепцією, але в реальності все інакше...

Так, це є, але треба використати весь дипломатичний арсенал і спробувати домовитися.

А в «Нашій Україні» є дипломати?

Ну... Знаєте, є помилки й з боку Секретаріату Президента, де накручують ситуацію з іншого боку – не можна ж говорити, що винні є тільки в Кабміні! Хоча мені в Кабміні теж багато чого не подобається: наприклад, керівником управління земельних ресурсів Львівської області призначили колишнього ФСБ-шника й кандидата в депутати по списках КПУ, звільнивши депутата облради від «Нашої України». Я можу багато розказати про те, що злого і поганого сьогодні робиться в оточенні Юлії Володимирівни. Але ми повинні перш за все прорахувати свої помилки і ті речі, які не повинні були робити. Я виступаю за те, що повинні бути домовленості між Юлією Володимирівною, НУНС і Блоком Литвина.

Ви самі назвали ще один центр напруги нинішньої ситуації – Секретаріат Президента. Ну й, оскільки «говорим партия – подразумеваем Ленин» - Віктора Балогу. До речі, є інформація, що саме він ініціював написання вами заяви на звільнення з поста голови Львівської ОДА...

Ну, це неправда – Віктор Іванович Балога не говорив мені писати цю заяву. Просто були створені такі умови, за яких я зрозумів – якщо не напишу заяву, відбудеться моя системна дискредитація і, по-друге, я не зможу виконувати обов’язки глави адміністрації ефективно. Я побачив, як важелі впливу почали переходити з моїх рук, а ситуація в ручному режимі почала керуватися з Києва.

А з якого саме місця в Києві?      

З різних місць, в тому числі й із Секретаріату Президента.

«Якщо правильно вибудувати виборчу кампанію, НСНУ бере свої 12%»

От ви говорили про єдину партію на базі «Нашої України»: з одного боку, дійсно треба щось робити, з іншого – ця ідея виглядає все більш фантастичною. Не подіяли навіть погрози вчинити якісь радикальні дії, які звучали на останній політраді на початку березня. От скажіть – що зроблено за цей час?  

Все дуже просто і це питання розглядалося на президії: якщо з НСНУ хоче об’єднатися одна чи дві партії, значить, треба об’єднуватися. Наприклад, Народний Рух найближчий до цього...

Але ж лідери партій – учасниць блоку «Наша Україна», наполягали на прийнятті змін до закону «Про політичні партії», що дозволило б їм уникнути саморозпуску, як цього вимагає чинний закон. Але ж навряд чи цей закон набере 226 голосів...

Треба об’єднуватися з одною чи двома партіями, щоб потім можна було сказати всім іншим: ми зробили все, що могли, але, шановні колеги, більше ніколи не будемо з вами творити ніяких блоків, тому ви що ви знехтували національними інтересами, які вимагають єдиної потужної національно-демократичної сили.

Але ці інші – Костенко, наприклад, чи й той же Тарасюк, можуть закинути вам наступне – мовляв, на себе подивіться! Якщо від «Нашої України» відбрунькувуються політичні утворення, як от «Єдиний центр», то про яке об’єднання можна говорити! От так вони вам скажуть...  

Нічого від «Нашої України» не відбрунькувалося й не визріло в її середовищі. «Єдиний центр» - це партія, якого жодного стосунку до «Нашої України» не має!

Ну, як же немає, якщо її парламентські члени – колишні «нашоукраїнці», які покинули «материнську» партію два місяці тому!..

Ну, вийшли – і вийшли...

І утворили політичну силу, яка претендує стати «оплотом» Президента...

Хай будуть «оплотом»!.. Хоча не бачу поки що, де саме і в яких регіонах вона буде цим «оплотом»... А ми претендуємо стати національною демократичною силою: я знаю, що НРУ сьогодні стоїть дуже близько до нас... Знаю, що набагато важча ситуація в УНП... Але я також знаю, що іншої альтернативи, ніж об’єднати національно-демократичні сили немає! Причому це треба робити в дуже швидкі терміни...

Кажуть, що демократи об’єднуються за п’ять хвилин до розстрілу. Вибачте за метафору, але що може стати оцим «розстрілом» для демократів з блоку «Наша Україна»?

А «розстріл» уже відбувся - тільки про нього не говорять вголос: рейтинги! Що є показником? Саме рейтинги цих «самостійних» політичних партій!  

Ми «пробили» незалежну соціологію по Львівщині: спитайте, скільки УНП, НРУ, КУН та інші національно-патріотичні сили набирають, у тих, хто проводив опитування! 3%-вий бар’єр до ВР жодна національно-патріотична політична сила з блоку НСНУ не долає – тільки Народний союз «Наша Україна»!

А чому ви думаєте, що ці партії – хай і з благеньким електоральним ресурсом, захочуть об’єднуватися довкола НСНУ з її рейтингом, який впав і падає?  Чому їм не піти до Луценка чи, врешті, не впасти на коліна перед Юлією Володимирівною?

Ну, впасти на коліна можна перед будь-ким... Але сьогодні двопартійна система – це дуже погано для України: я переконаний, що це буде початком кінця демократії в Україні. Якщо є відповідальні політики, вони повинні зрозуміти, що національно-патріотична сила в особі «Нашої України» повинна бути, бо вона має великий електоральних запит. Якщо ж її не буде, то маргінальні сили весь час підминатимуть під себе електорат. І націонал-демократія може зникнути з політичної арени. Це зона відповідальності політиків! І тому якщо НСНУ не побачить реального бажання об’єднатися двом-трьом політичним силам, я переконаний, що НСНУ повинен йти на наступні вибори окремо.

І скільки він набере, в такому випадку?  

В такому випадку він набере свої 12-15%.

Ви оптиміст!..  

Так, я абсолютний оптиміст, тому що сьогодні нам є що сказати, ми не обманули людей: «Наша Україна» об’єдналася сьогодні з блоком Юлії Тимошенко – як ми і обіцяли людям. У наших списках немає одіозних фігур: очистилися до такого стану, що прозоріше далі нікуди. У нас є багато аргументів, і якщо правильно вибудувати виборчу кампанію, ми беремо свої 12% - я переконаний!

Як ви оцінюєте прецедент дострокових виборів Київради і міського голови, який може підняти хвилю перевиборів місцевих рад по всій Україні? Львів, до речі, в «списочку» теж є...

Перевибори органів місцевого самоврядування повинні бути дуже окремим випадком – це не можна ставити на конвеєр, бо це призведе до розхитування системи держави.

Але це вже поставлено на конвеєр – причому поза законом, як уже твердять юристи...        

На жаль, це поставлено поза законом, і не додає Україні...