Народний депутат України Іван Денькович – один з небагатьох львів’ян, що представляють Львівщину в парламенті. Однак нині основні його зусилля, як і решти політиків, сконцентровані на участі осередків партії у місцевих виборах. Очолювана ним організація вступила у виборчу боротьбу на всіх рівнях.

Ми спілкуємося з Іваном Деньковичем про те, як його «затягнуло» в політику, про останні події довкола його партії та потенційні конфігурації місцевих коаліцій після жовтневих виборів.

- Ви один iз найдавнiших членiв партiї "Батькiвщина", ще з тих опозицiйних часiв "епохи" Кучми, чи не так?

- Так, у «Батьківщині» я з 2001 року. Мене захопив вир акцій «Україна без Кучми» і «Повстань, Україно!» у Києві та Львові. З певного моменту Юлія Володимирівна Тимошенко брала в цих подіях якнайактивнішу участь, виникло бажання підтримати цю боротьбу, ба навіть якось взяти участь у захисті людей, яких тоді стали переслідувати. Так я прийшов у політику загалом і конкретно в «Батьківщину».

Відтоді моя діяльність не обмежувалася участю в акціях протесту. Взявся за місцеві проблеми – відстоювати інтереси львівської громади. 2002-го виграв перші свої вибори – до міської ради. Я, на той час директор школи №18 на вулиці Кульчицької, став першим і єдиним у тій каденції депутатом Львівської міськради від «Батьківщини».

А далі – більше. 8 років очолюю обласну організацію партії, одну з найбільших в Україна. На останніх парламентських виборах -- 2007 року -- БЮТ взяв у нашій області третій результат серед усіх учасників кампанії. Порахуйте: на парламентських виборах 2007 року Львiвщина дала за нас понад 752 тисячi голосiв, понад 10 вiдсоткiв з усього результату БЮТ.

І на цьогорічних президентських виборах безумовну першість тут теж вдалося здобути для нашого лідера. Якщо порівнювати відсотки підтримки, то результат львівської обласної партійної організації «Батьківщини» був третій серед усіх областей, а по кількості голосів – перший. 1 мільйон 313 тисяч голосів! Жодна інша область не переступила навіть за мільйон. Взагалі на Львівщині з часу очолення мною місцевої «Батьківщини» наша політсила завжди набирала найбільшу кількість голосів.

- Так, БЮТ набирав тут на виборах щоразу більше голосів, упродовж багатьох років львівська «Батьківщина» зростала й кількісно. У чім секрет цього успіху?

- Я б розділив цей «секрет» на дві складові. По-перше, місцеві організації й осередки партії розбудовані надзвичайно щільно, до рівня мало не кожного села. І, відповідно, успіхи творили своєю працею ті люди в регіонах, в осередках. Це головна складова наших успіхів, яка, сподіваємося, принесе нам перемогу й на цих виборах, розраховуємо на перший результат.

А друге – голова партії. Це жінка, яка вміє звернутися до людей. А в нас у країні прийнято шанувати «жінку-маму», «жінку-берегиню». Вона має потужний лідерський талант. Не кожна жінка є лідером, а у неї справді неабияка харизма. Якщо брати саме лідерські якості, то я б сказав, що вона лідер не тільки українського, а й міжнародного масштабу. Складові цієї харизми – краса, наполегливість, уміння переконувати, впливати на підсвідомість людей. І плюс – вона пройшла тюрми. Український народ добре ставиться до гнаних владою за політичну позицію.

- Вам особисто входження у «велику політику» під куполом Верховної Ради далося легко?

- Нелегко. Будь-якій нормальній людині тяжко звикати жити і діяти у такій геть позбавленій людської щирості атмосфері – масова взаємна ненависть, фальшивість стосунків, нещирість усмішок, слів, поцілунків, а часто – навіть бійок.. Нині у мене за спиною вже роки парламентської діяльності, та й досі не можу адаптуватися до тамтешньої специфіки навіть фізично. Коли відпрацюєш у сесійній залі цілий день, то виходиш звідти такий спустошений, фізично виснажений, з головними болями...

- Як же можливо раз-у-раз відновлюватися для успішної роботи наступного дня?

- Я живу в готелі «Київ», куди селять безквартирних у столиці депутатів. Увечері з кількома колегами зі своєї фракції, з якими склалися товариські стосунки, йдемо вечеряти чи збираємося в чийомусь номері. Й оце спілкування, під час якого намагаємося по можливості мінімізувати політичну тематику, трохи розвантажує.

А кінець тижня – у сім»ї. Це допомагає найбільше. Я одружений, маю двох дорослих доньок. Майже кожної п»ятниці ввечері вже у Львові -- на яку б годину не вдалося добратися, навіть суботи не хочеться чекати. «Вдома» почуваюся тільки у рідному місті. Тут свої люди, справжні стосунки, близький мені ритм життя громади, рідна мова й спосіб мислення, цінності в людей. Столиця так і зосталася лише місцем роботи, переїжджати туди на постійно не хочу.

- На теперішніх місцевих виборах ви, як у згаданій кампанії 2002 року, самі вже, зрозуміло, не балотуєтеся, зате ведете на них команду «Батьківщини» на Львівщині. Але ж у пресі появлялися повідомлення про те, що ваша партія участі в цій кампанії взяти не зможе...

- Хочу зняти будь-яку двозначність: нині очолювана мною на Львівщині організація Всеукраїнського об»єднання «Батьківщина» бере участь у місцевих виборах всіх рівнів. Тервиборчкоми вже зареєстрували наші виборчі списки і кандидатів у мажоритарних округах для участі у виборах до Львівської обласної і міської рад, а також – по області. Так само у встановленому законом порядку відкрито банківські рахунки виборчих фондів і зареєстровано їхніх розпорядників. Тобто ми пройшли всі офіційні процедури для участі у виборах і є повноправними учасниками виборчого процесу.

- А чим, власне, були зумовлені ті повідомлення про неучасть?

- Тим, що ми позбулися з організації впливової групи дотеперішніх депутатів обласної і міської у Львові рад, котрі є бізнесменами і готові витрачати гроші на поширення таких повідомлень. Мало не всю каденцію місцевих рад, обраних 2006 року, ми мали з ними проблеми. Як виявилося, ці люди стали депутатами не для того, щоб займатися вирішенням клопотів конкретних громад, не для того, щоб застосувати свої знання для покращення ділового клімату нашого регіону й приваблення сюди інвестицій.

Головно свої зусилля ця група сконцентрувала на проведення позитивних персонально для них голосувань по всіляких майнових і земельних питаннях. Їхня діяльність викликала природнє обурення громади, були пікетування Львівської міськради з приводу ситуації довкола Парку Знесіння тощо. Я не став прикривати їх, як це прийнято у партіях, а, навпаки, першим через пресу виніс проблему на широке суспільне обговорення. Адже дії цієї групи впродовж останніх років повністю суперечили основоположних принципам політики «Батьківщини» у приватизаційній сфері – насправді вільні землі мали би продаватися тільки через аукціони, щоб громада отримала за них реальну вартість, а майно з цією ж метою – тільки на конкурсах.

- І?

- Урешті, партійці вирішили позбутися цих бізнесменів, а вони тоді зайняли позицію «якщо не ми, то хай горить все голубим полум’ям». І спробували всілякими переворотами зірвати участь «Батьківщини» у виборах та зареєструвати свої списки, складені з людей братів Дубневичів. На щастя, ця афера їм не вдалася. Ми йдемо і знову впевнені у своєму успіху. Йдемо перемагати!

- Якщо ці вибори будуть для «Батьківщини» вдалими, то як досягатимете виконання програмних цілей? Нині деякі партії подають як перевагу похід на вибори однією командою з мером міста чи губернатором, ви ж ідете «самі»...

- Усі ми незалежно від партійної приналежності нині поставлені перед спільним викликом, який Львів має пройти гідно, -- Євро-2012. Тому, звичайно, будемо шукати точок дотику з міським головою, хто б не виграв виборів, і підтримувати його у позитивних рішеннях. Але якщо хтось намагатиметься розпродувати власність громади, скажімо по 100 доларів за квадратний метр там, де місто могло б отримати 1000 доларів за метр, то такому керівникові не пощастить – замість нашої підтримки він матиме активний опір злочинним діям.

В обласній і міській радах ми активно йтимемо на контакт з іншими фракціями. Якщо вдасться домовитися про створення більшості, у входження в керівництво рад, то це буде тільки плюс. Тоді наші місцеві ради зможуть проводити скоординовану ефективну політику. Однак це гуртування має відбуватися на нормальних засадах, а не так, як прийнято у радах цієї каденції – коли рішення по майнових питаннях ухвалюють не зважаючи на інтереси громади, на висновки профільних комісій, а тільки зібранням чотирьох голів фракцій, котрі домовляються про свій інтерес.

- З якими політсилами, вважаєте, вдасться знайти спільну мову в нових радах?

- Потенційними союзниками бачу «Нашу Україну», «Свободу», «Фронт змін», Народний рух... Одним словом, всі сили національно-патріотичного напрямку, які у місцевих радах матимуть своїх депутатів.