– А для тих, хто не потрапив на ваші лекції – про що ви там говорите?

– Це не є лекції (смеется). Це просто зустрічі у форматі «питання – відповідь». Запитання задають різноманітні: від того, коли вийде новий альбом, до того, коли уряд підвищить стипендії. Я намагаюсь відповісти на всі запитання.

– Скажіть, а як вам наші студенти? Чи відрізняються від, скажімо, львівських?

– Перше, що впало в очі, – це те, що дівчата в Запоріжжі, мабуть, найгарніші. До речі, це факт, добре відомий в музичному світі.

– Ви продовжуєте бути радником Президента України?

– Що означає «продовжую»? Я практично тільки почав – в березні цього року. До цього я був лише неофіційним радником Віктора Ющенка – а це дві великі різниці, як кажуть у Одесі. Але я не став чиновником, моя посада позаштатна: це була одна з моїх основних умов, бо я творча, незалежна людина і хочу залишатися нею. А бачучи, як тяжко і ненормовано працюють зараз мої друзі, я розумію, що об’єднати обидва напрямки неможливо. До речі, і зі студентами я зустрічаюсь частково як радник – щоб сформувати свою думку і потім щось пропонувати. У нас з моїм теперішнім колегою Віталіком Кличко є багато ідей з цього приводу.

– Скажіть, а що це за історія з вашим гітаристом Павлом Гудимовим? Чому ви виступали без нього на «Таврійських іграх»?

– На жаль, група просто втратила певний творчий зв’язок, тому далі буде існувати в оновленому складі. Але ми маємо намір підтримувати з Павлом добрі стосунки, а тому всілякі чутки, зайві коментарі тут не потрібні. Я вважаю, так буде краще для обох одиниць: і для «Океана Ельзи», і для Павла.

– Недавно виповнилося сто днів правління Віктора Ющенка. Чи ви задоволені результатами? Чи за це ви боролися?

– На Майдані я боровся, в першу чергу, за правду. І я радий – вона домінує. Навіть ті непорозуміння, проблеми, критика, які зараз випливають – це свідчення того, що правда є насправді. Оцінювати економічні, політичні здобутки нової влади лише через сто днів я вважаю не коректним. Треба більше часу. А ті шокуючі кроки, які зараз робляться... Ну а що ви хотіли? Уявіть, що ви жили в квартирі, в якій порядок наводився тільки тоді, коли приходили гості. Хтось же ж має прийти і зробити генеральну уборку – а це дуже тяжка, марудна справа.

– Святослав, почему вы не участвуете в «Евровидении»?

– Наприклад, тому, що там беруть участь «Гринджоли». А взагалі, ми вже свої конкурси відіграли давно, навіть міжнародного рівня. Зараз нам цікавіше виступати в сольних програмах, грати на фестивалях, де не розподіляють місця, деколи – в клубах. Далі: це конкурс не рок-формату. А ми не маємо балету, не вміємо танцювати, грати під фоно- граму. Думаю, ми б просто зайняли останнє місце. З іншого боку, я вважаю: те, що «Євробачення» проходить у нас – це чудовий шанс в черговий раз привернути увагу до нашої країни.

– Мені неприємно, що дехто задає вам запитання російською мовою...

– Для мене не важливо, якою мовою зі мною спілкуються, якщо я можу, я відповідаю на тій же мові. Я добре знаю українську, російську, англійську, майже добре польську і трохи німецьку мови.

– Что бы вы посоветовали местным провинциальным музыкантам, которые хотят развиваться? Ехать в Киев или развивать некие шоу-структуры на месте?

– Во-первых, я бы не хотел, чтобы вы называли их провинциальными: я не люблю это слово. А вообще, нам надо отходить от азиатского синдрома, когда в столице – все супер, а в провинции – все плохо. Возьмем Англию – да, есть Лондон, но есть и Манчестер, Глазго, Ливерпуль, и неизвестно еще, где больше развита культура или спорт. Нам надо стремиться к тому, чтобы и Львов, и Запорожье, и Чернигов – чтобы каждый город что-то значил. Кстати, Донецк в каком-то смысле, это сделал: он стал вполне самодостаточным регионом. И если Запорожье будут ассоциировать с центром рок-музыки – это будет замечательно.

Юлия ТИМОФЕЕВА

Сказано:

Губернатор Запорізької області Юрій Артеменко: “Я запросив саме Святослава, бо поважаю його і за творчість, і за позицію. Нас об’єднав Майдан, теперь ми друзі”.