КУПОЛ. Культура і Політика. КУПОЛ. Культура і Політика.
 НОВИНИ   ВИБОРИ   СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ   ІНТЕРВ'Ю   ДАЙДЖЕСТ   ГОЛОСУВАННЯ   ПРО НАС  
КуПол по-старому вперед! версія для друку вперед! в закладки! вперед!
 

НОВИНИ

Незалежність маємо. А самостійність?
29.08.2006

By: Олександр Костенко, для КуПола

24 серпня 1991 року Верховною Радою було схвалено Акт проголошення незалежності України, у якому урочисто проголошувалися «незалежність України та створення самостійної Української держави – України». Цей день проголошено національним святом - Днем незалежності України. І що з того ми маємо через 15 років? Надзвичайно важливо сьогодні дати відповідь на це питання, аби мати точну оцінку того стану, у якому опинилася Україна. Без цього годі й сподіватися на те, що ми йдемо шляхом прогресу.



На мою думку, формула  сучасного стану українського суспільства така: «Незалежність ми вже маємо, а самостійність – ще ні!». Іншими словами,  маємо український феномен: незалежність без самостійності.

Що відображає ця формула? Вона констатує  два факти, які характеризують сучасний стан суспільства в Україні. З одного боку, «чужа воля» із-за меж України вже не панує в Україні – у цьому й полягає незалежність України. Але  із другого боку «своя воля» українців ще не має здатності панувати в Україні (як не парадоксально!) –  це ознака того, що Україна, ставши незалежною, ще не стала самостійною.

Зокрема, той «театр політичних дій», який сьогодні розгортається в Україні, свідчить про те, що, ставши незалежними, українці не стали ще самостійними, бо не навчилися «своєю волею» адекватно, належним чином організовувати власне суспільне життя. Єзуїтське використання штучно створених з метою політичного шантажу проблем поділу України, мови, релігійних відносин, євроінтеграції тощо стало можливим через відсутність у наших громадян належної соціальної культури, яка мала б зробити Україну самостійною.

Одним із драматичних наслідків цього є наявність на політичній сцені України так званих «політичних маргіналів». Це псевдополітичні угруповання, які використовують політику як інструмент для зловживань. Вони отримують можливість це робити завдяки тому, що користаються з  демократичних по формі волевиявлень громадян України, які за своєю суттю ще не засновані на соціальній (тобто, політичній, економічній, правовій, моральній) культурі. На цьому й паразитують політичні маргінали, зловживаючи  демократичними інститутами.

Як розпізнавати політичних маргіналів? Вони видають себе тим, що утворюють псевдопартії («політичні угруповання»), діяльність яких суперечить природним законам соціального життя, тому що їхня політична воля є не що  інше,  як політична сваволя. «Розпізнавальним знаком» політичних маргіналів є те, що вони обіцяють ощасливити народ усупереч соціальним законам. Ясно, що таку обіцянку можна виконувати лише шляхом соціального свавілля (волюнтаризму). Це свавілля є єдиним, властивим для них способом існування. Тому політичні маргінали не здатні ні на що, крім «годувати народ» як хазяїн годує рабів, тобто, спочатку пограбувавши його, а потім із того грабунку виділивши частку, потрібну на утримання рабів. Наша Велика Соціальна Драма  полягає в тому, що громадяни через відсутність у них належної соціальної культури підтримали на виборах 26 березня 2006 року політичних маргіналів, проголосувавши за обрання їх народними депутатами. Але це не вина громадян, а їхня біда.

Політмаргінали своєю діяльністю спричиняють патогенний вплив на політичне життя в Україні. Звичайно, за таких умов Україна, ставши незалежною, не може бути самостійною, бо не має належного політичного здоров’я, аби справлятися із проблемами організації свого життя власними силами. Так само як, наприклад, дитина може бути незалежною, але чи буде вона при цьому самостійною? Або - хвора людина, яка є, безумовно, незалежною, але через свою хворобу не здатна самостійно в певному відношенні організовувати своє життя.

Що ж робити? Перш за все треба озброїтися інструментом, який був би придатним для того, щоб відділити політичних маргіналів від прогресивних політиків. Таким інструментом є, на нашу думку, ідеологія соціального натуралізму, яка може служити своєрідною «бритвою Істини», покликаною допомагати відділяти істинне від неістинного, зокрема, у політиці. Згідно із цією «бритвою Істини» усе те, що відповідає законам соціальної природи є істинним, а те, що суперечить їм – неістинне. Сьогодні є достатньо  підстав вважати, що ідеологія соціального натуралізму стане ідеологією ХХІ століття. Ця ідеологія, будучи спадкоємницею ідеології епохи Просвітництва ХVII – XVIII століть, утворить основу для так званого Новітнього Просвітництва ХХІ століття, яке покликане врятувати сучасну цивілізацію  від свавілля і ілюзій, які проявляються у порушеннях законів Матері-Природи у всіх сферах людського життя ( в тому числі у політиці, економіці, праві, моралі тощо) і ведуть до виродження людства. У цьому сьогодні найбільша загроза для цивілізації, від якої врятувати може лише Новітнє Просвітництво, засноване на ідеології соціального натуралізму. Зазначену загрозу, створену порушенням людьми природних законів суспільного життя,  можна відвернути лише шляхом поширення у суспільстві ідеології соціального натуралізму, під впливом якої у людей сформується нова соціальна культура, тобто їхня воля і свідомість набудуть узгодженості із законами природи, за якими існує суспільство. Без цього нас чекає деградація, яка, зокрема, проявляється у маргіналізації усіх сфер людського життя, ознаки якої мають місце в політиці, економіці, праві, моралі тощо. Таким ознаками є феномени тотальних зловживань (тобто, свавільного користування) свободою, демократією, правом, мораллю тощо. Зокрема, маргіналізм у політиці саме і є неістинним, бо полягає в політичній діяльності, яка суперечить законам соціальної природи, за якими існує суспільство. У цьому його патологічність.

Ясно, що політичний організм України має звільнитися від політичних маргіналів, які його отруюють. А для цього оздоровлення є лише один рецепт: поширення у суспільстві здорової ідеології, яка формувала б у громадян прогресивну соціальну культуру. Саме соціальна культура громадян є основою самостійності України. Без цього незалежність стає лише свободою від чужої сваволі, але одночасно і свободою для власної сваволі. Хіба у цьому випадку можна вважати Україну самостійною? Не може бути самостійною країна (навіть тоді, коли вона отримала незалежність), якщо воля значної частини її громадян перебуває у стані сваволі!

Основою нормальної діяльності політичного організму є конкуренція між політичними партіями, що користуються ідеологією, яка краще або гірше відображає природні закони суспільного життя. Якщо ж у суспільстві існують політичні партії, які користуються протиприродною ідеологією, тобто маргінальні партії, то це патологізує діяльність політичного організму суспільства. За маргіналізації суспільства самостійність України неможлива! Таке суспільство може стати самостійним лише оздоровившись, тобто витіснивши політичних маргіналів туди, де вони і мають знаходитися – на узбіччя політичного життя. А зробити це можна лише розвиваючи соціальну культуру громадян, які і мають вказати політичним маргіналам належне їм місце у суспільстві.

І тут доречним буде нагадати про Світовий Конгрес Українців, зібрання якого недавно відбулося. На мою думку, головною його місією має стати сприяння розвитку соціальної (політичної, економічної, правової, моральної) культури громадян України, що і є фундаментом її самостійності. Незалежність ми вже маємо, так зробімо ж тепер Україну ще й самостійною! Таким чином ми поставимо її на шлях до соціального прогресу.

Надбання самостійності після набуття незалежності – це закономірний процес, властивий не лише для сучасної України. Через нього пройшли усі країни, які отримували незалежність. Якщо розглянути їхній досвід, то виявиться, що вирішальним у надбанні ними самостійності було соціальне просвітництво, тобто засвоєння їхніми громадянами досягнень світової соціальної культури. Зокрема, Індія (а так само – Японія та інші країни) набували самостійність завдяки тому, що цілеспрямовано озброювали своїх громадян найкращими досягненнями світової культури (у тому числі,  політичної, економічної, правової, моральної), посилаючи, наприклад, їх на навчання і за досвідом до розвинутих країн. Пройшли через це і сучасні прибалтійські країни, досвід яких, особливо Литви, може бути цінним для України. Якщо виходити з того, що процес надбання самостійності закономірно пов’язаний з культуризацією громадян, то Україні для надбання самостійності слід усі свої ресурси спрямувати на цю культуризацію – це корінне питання нашого прогресивного розвитку. Не буде вирішене воно – не вдасться вирішити й усі інші питання: політичні, економічні, правові, моральні тощо. Отже, маємо керуватися гаслом: «Культуризовані громадяни вирішують все!».

Для того, щоб Україна стала самостійною, тобто здатною адекватно вирішувати проблеми свого суспільного життя, сформуватися має належна соціальна культура у громадян України. Бо основою нової України є соціальна культура її громадян: якою буде ця культура – такою буде і Україна. Будь-яка політична, економічна, правова, моральна і т.п. реформа приречена на провал, якщо вона не буде спиратися на реформу соціальної культури громадян. Про це, зокрема, свідчить досвід реформування громадянських суспільств Європи під впливом ідеології Просвітництва. Отже, ті політичні сили, які здатні конкурувати між собою у справі розвитку соціальної культури громадян, одні лише і можуть сприяти розвитку України. Ці нові політичні сили вже визрівають у нашому суспільстві. Чим раніше ми, громадяни, їх розпізнаємо і підтримаємо, тим швидше власними руками, тобто самостійно, створимо в Україні порядок, сприятливий для її розквіту. Таким чином, підстави для оптимізму є!

*Олександр Костенко – доктор юридичних наук (Інститут держави і права імені В.М.Корецького, Київ), експерт з питань ідеології



Назад до списку

15:22 (23.01.2023)
У ГУР розповіли, чого чекають у лютому-березні і як змінюється тактика РФ

()
Під колесами дизель-поїзда сполученням «Львів - Ківерці» загинув 28-річний хлопець

()
У Львові за кермом спімали п'яного прокурора

()
Поліцейські знайшли водія, що на смерть збив 19-річну дівчину на трасі Львів-Шегині

no news in this list.

no news in this list.

Продається домен
правда.укр

Ідеально підходить для новинного сайта, чи інтернет-газети.
Вартість домена - 2500 USD

Контактна інформація
cu_pol@yahoo.com

no news in this list.

no news in this list.

no news in this list.

no news in this list.

no news in this list.

Блок статей, Каталог статтей

no news in this list.

Центр політичних досліджень. Суспільно-гуманітарний консорціум «Ґенеза».
© 2004. КуПол (Культура і Політика). Всі права застережено.
© 2004. Розробка WebКузня